П╕дозри п╕дтвердилися. Дочитавши рапорт, я ледве стримався, щоб не розсм╕ятися. Ну зв╕сно! Те, в╕д чого я намагався врятувати цей св╕т, ганяючись за сво╓ю капсулою ╕з катал╕затором, тут уже давно сталося! Нан╕ти - ось ключ до всього! Це все поясню╓! Те, що тут називають еф╕ром, насправд╕ виявилося аналогом 'Чорних спор', якими цефи зас╕вали Нью-Йорк! А в╕дв╕дане мною болото - ╖х джерелом. Тепер я знаю, що сталося ╕з древньою цив╕л╕зац╕╓ю. От т╕льки тут дещо не зб╕га╓ться. П╕сля такого апокал╕псису неминуче мали залишитися сл╕ди, але ╖х нема╓. Тобто узагал╕. ╤з тутешн╕х джерел в╕домо, що 'Чорн╕ спори' були запрограмован╕ утил╕зувати будь-який матер╕ал. ╤з металами зрозум╕ло - вони потр╕бн╕ ╖м для розмноження. Але б╕омаси ж повинно було залишитися у м╕льйони раз╕в б╕льше, адже поглиналися не т╕льки людськ╕ т╕ла, а й усе живе на планет╕. Цеф╕в, як╕ б могли використати б╕омасу для побудови сво╖х машин, тут узагал╕ не видно. Питання - куди вона могла под╕тися?
Дал╕ - зв╕дки взялися лицар╕? Як люди контролюють еф╕р? Хто зм╕нив його властивост╕? Зв╕дки тут узялися аналоги нанокостюм╕в, з яким я уже з╕ткнувся, якщо тут не було цеф╕в? ╤ таких нестиковок безл╕ч! Це мен╕, знайомому ╕з механ╕кою нанотехнолог╕й, вони очевидн╕. А тутешн╕й люд про це нав╕ть не дума╓! Вони просто приймають це, як дан╕сть. Для них це природно, наче побачити хмари на неб╕.
Та й сам св╕т зда╓ться мен╕... Не знаю. ╤грашковим. Не в тому сенс╕, що тут усе несправжн╓. Навпаки, та ж королева Лашура показала мен╕ так╕ гран╕ людського життя, про як╕ я ран╕ше нав╕ть не здогадувався. ╤ це при тому, що вона ще дитина! От т╕льки мене бентежить той факт, що в╕дносини тут теж складаються якось по-дитячому. Я ж у таку картину св╕ту не вписуюся н╕як - надто велик╕ у мене можливост╕, ╕ надто радикальн╕ методи, щоб уживатися ╕з м╕сцевими. Один лише еф╕р м╕г би дати людству величезне джерело енерг╕╖ та ресурс╕в, а вони використовують його, щоб п╕дн╕мати в пов╕тря палаци. В той час, як лицар╕ тут вважа╓ться могутньою в╕йськовою збро╓ю, я легко можу подолати його врукопашну - доведено мо╖м божев╕льним нос╕╓м. Особисто мен╕ жити тут хоч ╕ ц╕каво, але не так уже й при╓мно, як я вважав спочатку. Я ж буквально в╕дчуваю, як м╕й ╕нтелект заплива╓ жиром, втрачаються напрацьован╕ рефлекси ╕ стираються потр╕бн╕ реакц╕╖. Так я скоро деградую до р╕вня свого нос╕я. Н╕, не треба мен╕ такого щастя. Але ╕ залишати все як ╓ - теж не годиться.
Ну що ж, значить у мене з'явилася ще одна ц╕ль - зм╕нити св╕т. А оск╕льки у мене тепер у ресурсах я практично не обмежений, то тепер можна зробити те, що хот╕в зробити вже давно, але я тягнув до останнього, переживаючи за еколог╕ю планети. К╕лька команд, ╕ я знову повертаюся у клас на вже непотр╕бн╕ мен╕ уроки, а десь глибоко в надрах л╕таючого острову база розпочала розгортання проекту 'Риф'.
А я знову сиджу на черговому уроц╕, та й нову думку гадаю: одну загадку вже розкрив, м╕сце п╕д сонцем соб╕ вибив, базу заснував - чому ж мене не покида╓ в╕дчуття, н╕би я щось забув?
***
Л╕т╕я йшла на зустр╕ч ╕з директрисою. В╕д ц╕╓╖ розмови залежатиме доля майбутнього Турн╕ру. Товста папка ╕з документами в руц╕ хоч ╕ надавала ╖й впевненост╕, та не могла остаточно прибрати страх перед високим начальством.
Секретар зустр╕ла ╖╖ уже звичним байдужим обличчям, ╕ п╕сля нетривало╖ перев╕рки дозволила пройти дал╕. Йдучи довгим коридором в╕д приймальн╕ до каб╕нету, Л╕т╕я пом╕тила нов╕ руни на ст╕нах, що ледь пом╕тно спалахували, коли вона проходила повз них. Ран╕ше вона не стикалася з таким р╕внем безпеки, ╕ не могла зрозум╕ти його причини. Вже в╕дкриваючи двер╕ вона мало не наштовхнулася на спину д╕вчини в одяз╕ Церкви. Майже однакового з нею зросту, ╕з вогняно-рудим волоссям та правильною осанкою, вона створювала враження високого оф╕цера. Одразу ж п╕дспудно виникло бажання витягнутися перед нею.
- А ось ╕ вона. Пан╕ Л╕т╕я, проходьте. - директриса вказала на кр╕сло для в╕дв╕дувач╕в. - Ми саме про Вас згадували.
- Щось сталося? - запитала Поучан, прис╕даючи на кр╕сло.
- Спод╕ваюся, що н╕. Пан╕ Рей прибула до нас з╕ Свято╖ земл╕, аби забезпечити безпечне проведення цьогор╕чного Турн╕ру. На раз╕ нас ц╕кавить список учасник╕в. У Вас вже ╓ як╕сь напрацювання по ньому?
- Так. Будь-ласка.
Л╕т╕я простягнула листок ╕з ╕менами учасник╕в Директрис╕, але незнайомка перехопила його на п╕вдороз╕ й сама почала вчитуватися у кал╕граф╕чний почерк. Перев╕вши погляд на Директрису, вона побачила лише зац╕кавлений погляд, н╕би ж╕нку б╕льше ц╕кавив не список, а реакц╕я гост╕ на нього.
- Знаючи Вашу педантичн╕сть, пан╕ Л╕т╕я, я не пов╕рю, що сьогодн╕ Ви прийшли до нас з порожн╕ми руками. - в╕двол╕кла ╖╖ директриса в╕д розглядання п╕дозр╕ло╖ особи.
- Так. Я принесла ус╕ необх╕дн╕ плани, а також склала списки ус╕х зад╕яних в орган╕зац╕╖ ос╕б...
- Ну досить-досить, я в╕рю, що Ви знову залишили наших спец╕ал╕ст╕в без роботи. Але я викликала Вас з ╕ншо╖ причини. Справа в т╕м, що обставини змушують мене перенести дату проведення Турн╕ру на к╕лька дн╕в наперед. Я боялася, що нам не вистачить часу, але Вашими стараннями тепер все буде в порядку.
- Пробачте за нескромне питання, але що сталося, якщо такий важливий зах╕д доводиться переносити?
- Це не секрет. Ви напевно вже чули, що королева Лашура вир╕шила провести презентац╕ю свого товару значно ран╕ше за попередньо вказан╕ строки. Свята земля ╕ ран╕ше ц╕кавилася таким перспективним проектом, але останн╕ тривожн╕ под╕╖ змушують нас переглянути сво╖ плани. Турн╕р буде проходити не в три етапи, а в один.
- Але ж тод╕ доведеться усе переробляти!
- Все в порядку. - промовила незнайомка, кладучи список перед Директрисою ╕ знову в╕дступаючи назад. - Зм╕ни будуть м╕н╕мальними.
- Чудово. Пан╕ Л╕т╕я, дозвольте познайомити Вас ╕з ╕нспектором Рей. Вона буде допомагати Вам у орган╕зац╕╖ Турн╕ру. ╤нспектор, це Л╕т╕я Поучан - голова учн╕всько╖ ради, яка вже трет╕й р╕к тягне на сво╖х плечах обов'язки половини нашо╖ канцеляр╕╖.
- Дуже при╓мно. - сухо прив╕талася Л╕т╕я, затримавши погляд на витягнутих з╕ницях очей незнайомки, але ╕ сама не зрозум╕ла, як задала зовс╕м не те питання, яке збиралася. - ╤ в чому ╖╖ ╕нтерес?
- У результат╕. - спок╕йно в╕дпов╕ла Рей, не зводячи погляд.
Зрозум╕вши, що сказала щось не те, Л╕т╕я в шоку витр╕щилася на гостю, але не змогла в╕двести погляд. Секунда за секундою, пан╕ка все б╕льше охоплювала д╕вчину.
- Пан╕ ╕нспектор! - незадоволено вигукнула Директриса. - Я прошу Вас утриматися в╕д сво╖х метод╕в, поки Ви знаходитеся на територ╕╖ Академ╕╖, ╕ особливо - у мо╓му каб╕нет╕.
- Пробачте, пан╕ Директриса. Такого б╕льше не повториться.
- Спод╕ваюся ви знайдете сп╕льну мову.
Д╕вчата переглянулися м╕ж собою ╕ зробили вигляд, н╕би н╕чого не сталося. Директриса ж т╕льки похитала головою. Краще б тут була М╕зайя - в╕д не╖ принаймн╕ зна╓ш, чого оч╕кувати.
***
Маленький павучок хутко перебирав лапками пересл╕дуючи одного з учн╕в. Спритно маневруючи м╕ж ногами натовпу, активно зм╕нюючи сво╓ забарвлення, в╕н непом╕тно спостер╕гав за сво╖м об'╓ктом зранку до ноч╕, з ноч╕ до св╕танку. В╕н уже багато дн╕в був незм╕нним спостер╕гачем за цим дивним парубком, якого Пророк збирався ╕н╕ц╕ювати. Потужний рад╕омодуль в його черев╕ працював як ретранслятор, даючи баз╕ можлив╕сть дистанц╕йно керувати процесом росту нового нанокостюму. ╤ в╕д╕рвати його в╕д виконання поставленого завдання могла лише один наказ... Ось ╕ сьогодн╕ в╕н н╕ на секунду не випускав того з поля зору, всюди супроводжуючи дов╕рену йому особу. Але сьогодн╕ завдання опинилося п╕д загрозою зриву - об'╓кт неспод╕вано прискорився. Спайбот посп╕шив за ним, але хлопець рухався надто швидко ╕ в╕зуальний контакт було втрачено майже одразу. Павучок ще деякий час рухався на сигнал костюму, але коли зник ╕ той - дрон покликав на допомогу. Т╕╓╖ ж мит╕ черевце павучка, яке щойно було прикрите м╕цним панциром, враз перетворилося на потужну антену, фокус яко╖ був направлений у б╕к порту. В╕н не встиг передати нав╕ть к╕лоб╕т ╕нформац╕╖, як вх╕дний сигнал повн╕стю перебив ╕н╕ц╕ативу дрона.