Як я й п╕дозрював, вже знайома мен╕ четв╕рка мала ╕ндикатори. На щастя рад╕ус ╖хньо╖ д╕╖ був нав╕ть меншим, н╕ж у Церковних амулет╕в, тому Церес ╕ дос╕ залишався непом╕ченим. А от ╕нша моя знайома - н╕. Ц╕ дурепи вир╕шили напасти на Ауру Шур╕фон. За що й отримали по голов╕. Д╕вка виявилася бойова, ╕ швидко дала зрозум╕ти, хто тут лев, а хто - шакали. От т╕льки на те вони й шакали, щоб нападати згра╓ю. Виникла патова ситуац╕я. Аура була краще п╕дготовлена, але ╖╖ суперник╕в було четверо. Зрозум╕вши, що викинути конкурентку ╖м не вдасться, ц╕ четверо просто не давали ╖й б╕гти дал╕. Поки одна ч╕плялася за ельф╕йку, ╕нш╕ починали бити. Судячи ╕з синяк╕в, к╕лька таких сутичок у них уже в╕дбулося. А ус╕ ╕нш╕ учасники спок╕йно соб╕ проб╕гають повз, н╕би н╕чого особливого не сталося. У одн╕╓╖ я нав╕ть побачив посм╕шку. Не люблять тут ельф╕в.
П╕дходжу ближче ╕ залягаю б╕ля Цереса.
- Допомогти хочеш? - питаю в нього, а сам спостер╕гаю за ситуац╕╓ю.
- Так. Дуже вже це нагаду╓ один момент у мо╖х... У мо╓му сн╕.
- То чека╓ш чого? Вперед, рятуй принцесу свою.
- ╥х видно ╕з наступно╖ вишки. Нехай ще трохи в╕д╕йдуть, от тод╕ можна буде ╖х розкидати...
- Поки чекатимеш ти, покал╕чать ╖╖. - час навчити його розраховувати на власн╕ сили, а не спихати все на НК. - Поб╕гли, познайомимося. Костюм не потр╕бен тут. Прихопи п╕ску в жменю.
Виходжу з кущ╕в ╕, поки в╕н н╕чого не сказав, п╕дтюпцем б╕жу вперед. Цересу н╕чого не залиша╓ться, як повторювати за мною. Часу у нас не багато, через к╕лька хвилин тут буде Ханл╕, а значить небезпеку сл╕д усунути ран╕ше. Знаками показую парубку що робити дал╕. Пропускаю його вперед. Робимо вигляд, н╕би проб╕га╓мо повз компан╕ю. По дороз╕ н╕би зумисне штовхаю ельф╕йку. Хул╕ганки посм╕хаються. А поки ╖хня увага зосереджена на мен╕, Тайто проб╕гся ще трохи ╕ р╕зко повернув назад. Торкнувши одну ╕з нападниць за плече, в╕н змушу╓ ╖╖ повернутися, ╕ в той же момент жменя п╕ску потрапля╓ ╖й в оч╕. М╕нус один. Поки сус╕дка постраждало╖ поверта╓ться до ново╖ загрози, я розганяюся ╖й назустр╕ч. Подруги намагаються ╖╖ попередити, та знову поверта╓ться до мене, але я уже стрибнув ╕, вистр╕люю обома ногами вперед. Маса у мене - будь здоровий, тому д╕вку просто склало навп╕л ╕ винесло дал╕ по але╖. Встане не скоро. М╕нус два. Тепер перевага на нашому боц╕. Дво╓ останн╕х хул╕ганок це розум╕ють ╕ одразу ж намагаються чкурнути. Одн╕й Церес п╕дс╕ка╓ ноги, а друг╕й в голову прил╕та╓ щось трухляве - це Аура постаралася. Без зайвих розмов пробива╓мо кожн╕й в жив╕т ╕ викида╓мо за меж╕ траси. Правила? Толерантн╕сть? Побили д╕вчат? Н╕чого не знаю. З такими покидьками т╕льки так ╕ треба. ╤накше вони не розум╕ють.
Били ми продумано, тому синяк╕в на т╕лах не залишиться, а б╕льше доказ╕в нам не пред'являть. Та й Аура добре спрацювала: одразу все зрозум╕ла, ╕ не задавала дурних питань.
- Проб╕жимося за компан╕ю? - запиту╓ нас ельф╕йка, а я дивлюся на Цереса, як автора ╕де╖.
- ╤з задоволенням, т╕льки у нас ╕нший маршрут. - з натяком в╕дпов╕да╓ той, ╕ теж подивля╓ться на мене, немов запитуючи, а я киваю у в╕дпов╕дь.
- Ну то поб╕гли!
Б╕жимо разом, паралельно. Аура в центр╕, робить вигляд, н╕би ╖й байдуже, але ж я бачу, як вона зирка╓ на нас. Ц╕каво ╖й, що ми з не╖ хочемо. Ус╕ ╕нш╕ хлопц╕ уже давно проб╕гли дал╕, не звернувши уваги, а тут...
- Я ╖х не знаю. - раптом заговорив Тайто. - Якого вони року?
- Сьомого. Випускниц╕. Найманки. - уривчасто в╕дпов╕да╓ ельф╕йка, намагаючись не збити дихання. - Тому й напали.
- Ясно.
Ох, Тайто-Тайто, що ти робиш? Та вона ж на п╕вголови вища за тебе, старша за тебе, а на десерт - принцеса ц╕лого клану. Н╕чого тоб╕ тут не св╕тить. Х╕ба що синяк п╕д оком.
Другий контрольний пункт. Тут ╕ще нема╓ в╕дгалуження для хлопц╕в, тому проходимо разом. Цього разу завдання було вельми складним, принаймн╕ для мене: прочитати уривок тексту ╕ набрати ╕з дерев'яних дощечок назву твору. Ось тут ╕ вил╕зла особлив╕сть мого п╕дходу до навчання: я сканував ус╕ книги, але не читав ╖х. А тут, судячи з усього, написаний переказ прочитаного, а не ориг╕нальний текст. Церес ╕з Аурою вправилися швидко, а от я завис. Довелося п╕ти ╕ншим шляхом, ╕ пригадувати сво╖ навики ведмежатника.
Ув╕мкнувши в╕зор, я почав переглядати ус╕ присутн╕ тут дощечки. Кожна ╕з них складалася ╕з двох скле╓них разом пластинок, на внутр╕шн╕й частин╕ яких були нанесен╕ печатки. Я не бачив ╖хнього енергетичного в╕дбитку, але обмацування ╖х сенсорними блоками дозволило скласти приблизну картину кожно╖ дощечки. Тепер треба було знайти законом╕рн╕сть. Переходити м╕ж каб╕нками не заборонялося, щоб неосв╕чен╕ б╕гуни часом не створили затор, тому картина прояснилася швидко. Скр╕зь в╕дчувалися к╕льця р╕зного д╕аметру та товщини. Перше, про що я подумав, це скласти картки таким чином, щоб ╖хн╕ печатки перекрили якомога б╕льшу площу. ╤ це спрацювало! Вимкнувши в╕зор, я подивився на отриману назву твору: "Маг╕я сх╕дно╖ Каренц╕╖. Початковий курс." Треба ж таке! Я думав, що це буде якийсь художн╕й тв╕р.
Вже в╕дкриваючи двер╕ бачу у сус╕дн╕й каб╕нц╕ Ханл╕ - д╕вчинка щойно приб╕гла ╕ зараз в╕ддихувалася, перш н╕ж братися за розв'язання задач╕. Доведеться рухатися швидше, щоб на наступному контрольному пункт╕ вона не вирвалася вперед. Перейшовши на ╕нший б╕к, я застав обох мо╖х супутник╕в. Аура незадоволено зиркнула на мене, але н╕чого не сказала, просто поб╕гши дал╕.
- Чого затримався?
- Вчуся недовго я. Книги про так╕ зроду не чув.
- Ти що, вгадував?
- Так.
- Ну ти й щасливчик!
Еге ж, щасливчик... Попрацюй трохи ╕нженером, ╕ в тебе теж з╕ зламом замк╕в проблем не буде. Але ми д╕йсно сильно в╕дстали в╕д сво╖х однокласник╕в. За пов╕домленнями розв╕дник╕в, дехто ╕з мого потоку уже вибився у тр╕йку л╕дер╕в, а це вже дуже серйозна заявка.
Поступово набираючи швидк╕сть, ми почали прориватися вперед. Аура теж розганялася ╕з нами. Ми вже перейшли в╕дм╕тку у двадцять к╕лометр╕в за годину, а вона не в╕дставала! Добре йде д╕вка!
Але дал╕ под╕╖ почали розвиватися швидко й не по сценар╕ю. Дрони зас╕кли велику групу людей попереду. ╤ це явно були не учасники Турн╕ру - ус╕х жител╕в Академ╕╖ вони уже знають, а ц╕ обличчя в камери потрапили вперше. Випадково вони тут з'явитися не могли, поблизу нема╓ жодного селища. ╤дентичний ззовн╕, ╖хн╕й одяг не мав маячк╕в, а прихована у рукавах зброя як би натякала на недружн╕ нам╕ри. На трасу вони вийшли буквально хвилину тому. На к╕лька сотень метр╕в в обидва боки б╕гун╕в б╕льше нема╓, тому лог╕чно було припустити, що вони тут по наш╕ душ╕. Певно т╕ д╕вчата на нас образилися, ╕ вир╕шили... Так, Анал╕тик, а з цього м╕сця докладн╕ше... Не вони?! А хто ж тод╕? Гаразд, спочатку розберемося ╕з проблемою, а пот╕м будемо шукати винуватц╕в. П╕дн╕май ус╕х найближчих дрон╕в ╕ жени ╖х на м╕сце зустр╕ч╕. Нехай п╕дстрахують нас, але на оч╕ не показуються - н╕чого завчасно розкривати Тайто сво╖ секрети. ╤ щоб усе було заф╕ксовано. Виймаю п╕столет ╕ протягую його Цересу. Той дивиться на мене квадратними очима, але зброю бере. Аура теж розум╕╓, що зараз щось станеться, але не пода╓ виду. Б╕жимо дал╕.
Ось уже видно спини цих псевдо-марафонц╕в. ╤дуть грамотно, дихання не збите. ╤з картини вибиваються х╕ба що надто доросл╕, як для учн╕в Академ╕╖, обличчя б╕гун╕в, але з╕ спини цього не пом╕тно ╕ можна було б подумати, що це просто б╕жать старшокласники. Тро╓ замикаючих, семеро в центр╕ та дво╓ л╕дер╕в. У останн╕х в руках арбалети, ще дво╓ просто обв╕шан╕ метальним зал╕зом, у вс╕х ╕нших - кинджали. Дрони сигналять про присутн╕сть ще к╕лькох стр╕льц╕в на деревах уздовж дороги та одного спостер╕гача. Провалююся у форсаж ╕ уважно оглядаю ус╕х суперник╕в. Вони явно не оч╕кували, що жертва приб╕жить у компан╕╖, але в╕д свого задуму не в╕дмовилися. Бачу, як л╕дер да╓ в╕дмашку, ╕ т╕╓╖ ж мит╕ у нас п╕д ногами вибуха╓ св╕тлошумова граната. Повн╕стю дезор╕╓нтована ельф╕йка пада╓ на землю, хапаючись за голову. Я також сл╕пий, бо перейшов на сенсори. А от Церес знову в╕дзначився - завчасно пом╕тив загрозу ╕ встиг опустити на обличчя в╕зор. Б╕льше того, в╕н повн╕стю проявив св╕й НК, ╕ теж перейшов у форсаж. Молодець, швидко зор╕╓нтувався.
Розганяючи власн╕ системи, оглядаю дизайн свого колеги. Коли ми учора проявили його НК, той мав звичний мен╕ вигляд звичайного костюму верс╕╖-1.1. Тепер же костюм виглядав абсолютно ╕накше: став значно витончен╕ший, струнк╕ший, зникла показна брутальн╕сть, одразу пом╕тний сильний акцент саме на швидк╕сну роботу, ус╕ вразлив╕ зони були прикрит╕ щитками, а в╕зор витягнувся униз, перетворившись на дзеркальне Y-под╕бне забрало, в якому суперник м╕г побачити х╕ба що власну перелякану пику. Я аж задивився. Т╕льки п╕столет у руках вигляда╓ не дуже доречно. Йому б щось серйозн╕ше, наприклад SCARAB, або Feline - ╕ був би красень!