а просто мжичка сіра,
І вулиця Уїльяма Шекспіра,
Яка існує в будь-якій з держав.
Я дівчину «під локоток» держав,
І ми ішли з кінотеатру «Космос»,
Який римується з диктатором Самосою,
Якого нахиляли з Нікарагуа...
Я захопився.
Але ніч така була!..
І був індійський фільм – «Любов і помста» –
Сам по собі прекрасний привід для знайомства.
Отож ми йшли по вулиці Шекспіра,
По вулиці Уїльяма Шекспіра...
Ні, через рисочку: Уїльяма-Шекспіра.
Захоплено щось теревенив я,
Всміхалася супутниця моя, –
Її душа так пристрасно кипіла,
Бо не могла забути й не забула
Сліпучу посмішку Ріші Капура.
(А всі наші вірні, товариші, –
Ніщо супроти посмішки Ріші...)
…. Отож ми йшли по вулиці Шекспіра.
По вулиці Уїльяма Шекспіра...
Так, через рисочку: Уїльяма-Шекспіра.
На вулиці нікого не було.
Точніше,
не було нікого видно.
Ви скажете, що – ніч і це не дивно,
А я скажу: отож-бо і воно...
Я відчував чийсь гострий-гострий погляд,
А власник погляду десь мусив бути поряд.
І погляд цей... супутниці моїй...
Впивався... в спинку...
Ні, не нижче – в спинку...
Мені ж вертатись на автобусну зупинку...
ПІСЕНЬКА ПРО ПАНА ВАСИЛЯ
Ю. П. Винни-Чемодан-чукові
Доброго ранку, пане Василю.
Просили батько,
мати просили!
Завтра, в суботу, у нас – ...
– Що? Весілля?
О Боже милий!
Немає сили!
Вранці прокинешся в понеділок,
Череп розколюється важкий, –
І кілька
карток з сектора «дівок»
Переставляєш у сектор «жінки».
У картотеки закута планета.
Краще за всі ЦРУ й ЦСУ
ВІН виплітає свої тенета,
ВІН закидає мережу свою.
Одна до НЬОГО
щодня приходить,
Дивиться в очі,
носиком хлюпа:
– В мене в самої ніц не виходить...
Пане Василю, знайдіть мені хлопа!
Такого, щоб глянеш –
і серце холоне!
Постава щоб – мужня,
сорочка щоб – розова,
Подібний щоб був до Алена Делона,
Сільвестра Сталлоне
Чи Вітті Морозова!
А інша вже з пузом
(вважай: з карапузом,
що зліплений мов з шоколаду й морозива) –
Від Стенлі Метьюза,
Від Говарда Х'юза
І навіть – можливо! – від Віті Морозова.
А ВІН перетрушує, перериває
Шлюбні перини, циновки і рядна.
Десь народилась йому на Гаваях.
Нова клієнтка –
п'ятимільярдна!
На дірку сімейну
поставить ВІН латку,
ВІН – добрий маяк у безшлюбному морі –
Це ж ВІН поєднав Миколу й Наталку,
А також Челентано і Клавдію Морі.
Баба листа написала в редакцію:
«Людоньки добрі! Я втратила діда!
Я, відчуваю – вчинила цю акцію
Лолобригіда, тьху, сука фригідна!!!»
Та ні редакція,
ані дирекція
Не значить, чи є у діда...
– інфекція.
І лиш Пан Василь,
Якщо докладе зусиль,
Наверне вам діда на лоно,
Якщо воно ще не схололо!
(Даруйте високий стиль)
Тож Пан перетрушує,
перериває
Шлюбні перини,
циновки і рядна,
І таким чином далі триває
Його діяльність, така порядна.
Щастя приходить і швидко минає,
Сила приходить
на зміну безсиллю.
Наче рефрен, в телефоні лунає:
– Пане Василю!
– Пане Василю!!!
– Доброго ранку, Пане Василю!
– Просили батько, мати просили!
– Знову весілля! Знову весілля!..
Немає сили... Немає сили...
– Доброго ранку, Пане Василю!
Знаємо, праця ваша важка...
Ми б вас іще про одне попросили –
В нас підростає менша дочка...