Кілька хвилин ми просиділи мовчки. Галя розглядала картини, розвішані на стінах, а я почував себе тут не дуже добре. Мені було страшнувато заговорити з Галею голосно у цій порожній кондитерській, залитій таким незвичайним світлом газових ламп.
Ніде більше в місті їх не було, тільки у Шипулинського вони збереглися — газові жарові лампи, підвішені до стелі на позолочених ланцюгах.
Шипулинська мовчки, не дивлячися на нас, витирала чистою ганчіркою буфет. Мені набридло чекати, і я кашлянув.
— Франеку! — гукнула за перегородку Шипулинська.
Звідти в добре випрасуваному чорному костюмі вийшов рожевощокий, злегка лисуватий Шипулинський. Він подивився в наш бік і тихо, але так, щоб ми чули, сказав дружині:
— Чому ж ти не сказала, що тут клієнти?
— Я думала, що ти сам знаєш про це!.. — відповіла Шипулинська і відсунула на край стойки високу, на тонкій ніжці вазу з фальшивими яблуками з пап'є-маше.
Легко розмахуючи руками і піднявши голову, Шипулинський не поспішаючи підійшов до нашого столика. Трохи примружившись, він подивився спочатку на Галю, потім ковзнув поглядом по мені, і я швидко сховав під стіл ноги в запилених сандаліях.
— Що бажаєте замовити, молоді люди? — спитав пан Шипулинський. Дивлячись на Галю, він додав: — Що завгодно панночці?
Галя почервоніла і, киваючи на мене, тихо сказала:
— Я не знаю. Ось…
— Дайте нам!.. — сказав я зривистим голосом і поперхнувся. — Дайте нам кофе і потім тістечок…
— Яке кофе бажають молоді люди? По-варшавському, по-віденському, а може, чорне…
— А все одно! — сказав я, але Галя поправила мене:
— Ні, чорного не треба.
— Добре! — погодився Шипулинський. — Я запропоную вам по-варшавському. Це смачніше. А тістечка які?
— Мені наполеон, — сказала Галя.
— А мені все одно! — відповів я.
— Словом, я подам, а ви самі вже виберете, — вирішив Шипулинський і, човгаючи лакованими туфлями, пішов за перегородку. І зразу задзвенів там склянками.
Тепер я почував себе легше. Кофе було замовлене, тістечка теж — зараз треба було чекати, їсти, а потім розплачуватися. Я вже зігрівся тут, у теплій кондитерській, і забув, що на вулиці вітер.
— І ти дивися, як він сам вправляється, — перегинаючись через стіл, тихо шепнула мені Галя, і один локон упав їй на лоб.
— Ще б пак, — відповів я. — Він не хоче брати прислуги, щоб податку не платити.
— А хіба в кого немає прислуги, той податку не платить?
— Платить, але менше! — сказав я зовсім пошепки, тому що до нас уже наближався Шипулинський з блискучим підносом у руках.
Кофе він приніс у срібних підстаканниках, зверху в кожній склянці плавали підбиті, злегка схожі на розтоплене морозиво вершки, а на блюдечках лежали маленькі позолочені ложечки з крученими ручками.
Галя взяла ложечку і опустила її в склянку.
Шипулинський пройшов ще раз за перегородку і швидко повернувся назад.
«Навіщо стільки?» — мало не закричав я.
Шипулинський приніс і поставив на стіл вазочку, на якій був розкладений добрий десяток тістечок. Тут були й наполеони, і еклери, і високі корзинки з рожевим кремом та вишенькою зверху, і плоскі яблучні тістечка.
«Нам не треба стільки тістечок! Нам тільки два треба! Тільки два! У нас не вистачить грошей розплатитися за все!» — хотілось крикнути мені, але я нічого сказати вголос не міг, а проклятий Шипулинський, неначе відчуваючи, що йому можуть повернути тістечка, швидко цокаючи каблуками, пішов за перегородку.
Зовсім розгублений, я мацав у кишені гроші і не знав, що робити. Я пошкодував, що ми прийшли сюди; я з задоволенням повернув би назад і кофе, і тістечка, тільки б забратися без скандалу. Адже коли в мене не вистачить грошей, Шипулинський не випустить мене звідси і вимагатиме, заставу, а що я йому залишу в заставу — сорочку, штани, поясок? А потім — яка це буде ганьба перед Галею!
А Галя, не почуваючи мого хвилювання, сиділа спокійно і маленькими ковтками пила кофе.
— А ти чого не п'єш? Пий! — сказала вона.
— Мені не хочеться! — буркнув я.
— От тобі й раз — не хочеться! А чого ми тоді прийшли сюди? Пий! — Вона підсунула мені склянку кофе і спитала: — Тобі яке тістечко?
«Ех, будь-що-будь!» — подумав я, зажмурився і сказав через силу:
— Яке хочеш…
— Ну, я тобі покладу заварне, воно смачне, і всередині крему багато. Їж.