У Бісвенгерів було людно. Грейс мала звичку тягнути до себе кого завгодно: і окуліста, й ветеринара, й агента по маєтностях, й зубного лікаря. В басейні жоден не плавав, і вода в сутінках відливала оливом. Нед кинувся до стойки. Грейс рушив йому назустріч, але не так радісно, як войовничо.
— Ну от, — вигукнула вона,— тепер, здається, всі, навіть непрохані гості з'явилися.
Він навіть не поморщився. І все ж чемно спитав:
— Чи не можна мені чогось випити?
— Будьте, як дома,— одвернулась вона, а він підійшов до стойки і попрохав віскі. Буфетник налив і теж одвернувся. У світі Неда суспільне становище вимірюється ставленням кельнерів і буфетників, тому лакейська грубість мала означати, що він і справді скотився на самий низ. Хоч, може, буфетник у них новий і зовсім не знає, хто такий Нед.
За спиною почувся голос Грейс.
— Розумієш, вони розорились — за один день,— пояснювала вона комусь.— Живуть тепер на жалування... Одного разу він навіть вперся сюди та клянчив у мене п'ять тисяч!..
Нед шугнув у воду, переплив басейн і захитався далі.
Черговий басейн на його шляху — передостанній — належав колишній коханці Шерлі Адамс. Ось де він спочине після образ у Бісвенгерів! Кохання — сексуальний неспокій — стане для нього бальзамом, болетамувальним засобом, що наддасть сил і поверне рівновагу. Він водив з нею шашні — коли ж це? Тиждень, або місяць, чи, може, й рік тому? Він перший усе припинив, отож його зверху. Проходячи в ворота, він почував себе господарем своїх володінь, адже коханець — особливо потаємний — користується власністю коханки, свідомий своїх прав, що про них законний володар може тільки мріяти. Вона сиділа у сяйві електричного світла скраю зеленкувато-блакитної води, і волосся вигравало міддю. Її обриси не збудили глибоких почуттів. Адже зв'язок цей не був серйозним, хоч вона й пролила море сліз, коли він поклав усьому край.
Вона одразу знітилася. Ще, чого доброго, знову заплаче!
— Ти чого прийшов?
— Перепливаю округу.
— Боже! Коли ти вже станеш дорослим?
— А хіба що?
— А те, що будеш канючити грошей, то я не дам більше жодного цента.
— І все ж чаркою віскі пригостиш?
— Могла б, але не бажаю.
— Тоді бувай, я собі поплив.
Він пірнув у воду й доплив до протилежного борту, та коли зробив спробу вилізти, не зміг — закрокував по воді до сходинок і знеможено виліз нагору. Озирнувшись, побачив біля неї якогось юнака.
Од газону пахло осінніми квітами. Запах бив у ніс, наче газ із одкритого крана. Він підвів голову. У небі з'явилися зірки — та чому там Андромеда й Кассіопея? Куди поділися літні сузір'я? І він заплакав.
Можливо, це були перші сльози за все його свідоме життя, але таким задубілим, стомленим і розгубленим він ще ніколи себе не почував. До того ж не міг зрозуміти, чому з ним так нечемно повелися буфетник і коханка, що так недавно стояла перед ним на колінах та поливала ноги слізьми. Він надто довго плив, надто довго перебував у воді, у нього вже навіть дерло в носі та в горлі. Скляночку віскі — ось що йому треба. І хоч варт було лише перетнути дорогу, щоб опинитися вдома, він чомусь зумисне звернув убік та поплентав до басейну Гілмартінів. Проте не плигав, а зійшов сходинками до води й поплив жабки, як ото в дитинстві. Ледве доплентав до Клайдів та перейшов їхній басейн убрід, тримаючись за борт і часто спочиваючи. Виборсався з води й поволік ноги з сходинки на сходинку, боячись, що забракне сил дотягти додому. Хоч і звершив свій задум, таки переплив округу, втома зборола його, і Нед не відчував задоволення. Нарешті, хапаючись за стовпи, дістався під'їзду власного будинку.
Скрізь тихо. Може, Люсинда зосталась на вечерю в Уестерхазі? А дівчатка приєдналися або ж поїхали десь самі? Але ж вони домовились провести неділю по-сімейному!
Нед хотів одчинити гараж, щоб подивитися, які машини стоять, а які у від'їзді. Та брама була на замку, і після дотику до штаби у нього на руках зосталась іржа. Стічний жолоб, що його одірвала буря, звисав козирком над дверима. «Вранці поправлю»,— подумав Нед. Двері будинку теж чомусь закрито, можливо, служниці випадково зачинили...