— Благаю, не вбивай мене подробицями своїх методів! — не витримала я. — Мені потім довго доводиться переконувати себе, що насправді ти гарна людина. Отже, ти залякав дитину та обманом примусив стати твоїм інформатором.
— Не зовсім так. Пізніше Артем, як мені здалося, відчув, що робить корисну справу. По суті, якби Тимко не допоміг мені, усіх їх найближчим часом посадили б. Робін зовсім знахабнів і якийсь єдиний крок залишався його людям до зустрічі з міліцією.
— Виходить, Артем врятував друзів від в’язниці, - скінчила я Жорикову думку.
— Саме так. І врешті-решт він уже сам зрозумів, що робить, та працював на мене не на страх, а на совість.
— Не ухиляйся від основної теми, — попросила я.
— Коли я зрозумів, наскільки міцно в справі зав'яз твій колишній чоловік…
— Який?
— Розвела тут гарем! Нащадки випустять багатотомну енциклопедію: «Чоловіки Катерини Кроль» з алфавітним покажчиком і стислими повідомленнями про кожного… Про Робіна я тоді ще не знав. Отож, я вирішив, що тобі про цю справу знати протипоказано. Твоя тонка вразлива вреднючість не витримала б. Погодься, ти не змогла б грати проти Шурика!
Незважаючи на нову образу, я не могла не визнати його правоту.
— І цього ще замало. — Шурик, який частково зізнався мені в своїй причетності до справ Дітей Дєточкіна, напевно став би тепер обережнішим і почав відверто мене уникати.
— Навіщо ж тоді він тобі все розповів?
— Я хотів отримати пораду, — похмуро озвався Шурик, — несподівано виникаючи в дверях. — А цей недолюдок зажадав від мене цілковитої відвертості. Тоді я ще не був готовий відкривати чиїсь імена. Тож я віддав перевагу власним методам. Жорик правий. Якби він не виїхав, я б розповів хлопцям про свій прокол. Можливо, через своїх знайомих у міліції Робін би постарався нейтралізувати Георгія.
— Тому я й визнав за необхідне імітувати власний від'їзд, — закінчив Георгій.
— Своєю брутальністю ти, як завжди, розполохав людей! Якби нічого не вимагав від Шурика… — мене тішила можливість підкреслити Георгієві промашки.
— Далі було ще веселіше, — він і не збирався зважати на мої слова. — Хочеш бути щасливим — будь ним, — (мене це по-справжньому вразило: раніше й не підозрювала в Жорикові такої начитаності, принаймні, цитат із класиків аж ніяк не очікувала). — Я вирішив сам створити собі робоче місце. Знаючи, хто зможе добре заплатити за збереження авто, а також маючи від Артема відомості про майбутні жертви, я пішов на переговори з нашим співаком.
— Виходить, ти справді поїхав? — я відчула полегшення. Той факт, що Жорик бодай у дрібниці не обманював мене, трохи втішав.
— Так, але тільки на один день. Отримав замовлення й поринув у розслідувати цієї справи з головою. Насправді Артем знав дуже мало. Його знань було достатньо лише для того, щоб знешкодити його друзів. Я обіцяв цього не робити. Крім того, мене не цікавили пацани-виконавці. Мені потрібен був Робін. А доступу до Робіна Артем не мав. Тоді я вирішив серйозно трусонути Шурика, чи Метра, як називали його хлопці. І що ти думаєш? Виявилося, що Метра вже й духу нема. Тепер доводилося шукати і його.
— Стривай, — знову перебила я, — ти хочеш сказати, що цей негідник Артем, який навмисне залишив покаліченою нашу стелю, не зашпаровував дірки між квартирами для того, щоб…
— Так. Щоб я міг слухати його переговори. Сусідові набридло переказувати їх мені, ось він і скористався такою вдалою для безпечного шпигування обставиною… Не дивися на мене так! Я вилаяв його, коли дізнався. До речі, саме тоді я й мав необережність сказати йому, що ти — наша людина.
— Слухай-но, а чому ти не розповів мені про те, що сусід намагався пограбувати банк?
— Так і знав, що ти до цього причепишся… Розумієш, Артем тоді так налякався власного вчинку, що прибіг до мене та все розповів і навіть не помітив, що на кухні в цей час сидів Шурик. Ми вирішили, що в справу й без тебе втаємничено забагато люду… Крім того, не забувай, Тимко ж намагався пограбувати твою маму… Я вирішив, що тобі не варто гострити зайвого зуба на сусіда.