— Хочеш сказати, Віка дасть нам змогу побалакати наодинці? — не повірила я власним вухам. — Я б нізащо в світі не дозволила, щоб найближчі люди мали від мене таємниці…
Вікторія Силенська, одна з найвідоміших леді нашого міста, що домоглася і грошей, і статусу самостійно та задовго до свого другого заміжжя, звичайно, мусила неодмінно бути в курсі всіх чоловікових справ.
— Кет, — Шурик посміхнувся, — Віка мудра жінка. Вона чудово знає, що мої справи — це мої справи. Якщо я з якихось причин не втаємничую її в те, що відбувається, значить так потрібно. На відміну від тебе вона поважає мою внутрішню волю і не гине в нав'язливих обіймах цікавості.
— Краще бути потрібним, аніж вільним, — глузливо процитувала я класика. — Втім, кожен обирає свій шлях. Я, як тобі відомо, вірний прихильник повної відвертості між людьми. Справжнє кохання, на мій погляд, можливе, тільки коли люди по-справжньому живуть одним життям, без поділу справ на «мої» та «твої»…
Розмірковуючи вголос на подібні теми, я знову згадала про від'їзд Георгія і відчула, як порожнеча, якою я силкувалася витиснути своє почуття до Жорика, змінюється болем. Як показав досвід, наскільки б спільним життям не жили двоє, корисливі інтереси миттєво роз'єднували їх, розкидаючи по різних роботах і турботах. Це відкриття навівало на мене немислиму тугу.
— Принаймні, в ідеалі повинно так бути, — несміливо пом'якшила я категоричність власних висловлювань.
— Здоровий реалізм показує, що так не буває. Справжнє кохання! — Шурик презирливо гмикнув. — Твоя теорія придатна тільки для палких закоханих, але ніяк не для тривалого спільного життя. Ех, Кет, ну коли ти вже подорослішаєш?
Я навіть не образилася, за що відразу поставила собі великий плюс. Приємно, коли на практиці власні позитивні якості виявляються справді наявними. Подібні ситуації, на жаль, поки що в моєму житті складалися вкрай рідко, тому я щиро пораділа з власної просвітленості та невразливості.
Шурик тим часом підняв скло і жваво загнав «Форда» в стійло Я лагідно погладила авто, яке знайшлося, по лобовому склу. За довгі роки спільного існування в нас із цією машиною утворився якийсь цілковито містичний щиросердний зв'язок. Якби «Форд» умів, він би вдоволено замуркотів.
— Ти пам’ятаєш, що я поки не давала згоди на виконання твоєї дивної роботи? — про всяк випадок я вирішила ще трохи покомизитися.
— Та облиш ти, Кет… Уявляєш, як здивується Георгій, коли довідається, що ти самостійно впоралася з замовленням!
Мда… Шурик завжди вмів наполягти на своєму. Я уявила перекошену фізіономію Жорика, який дізнається, що, поки він там роз'їздив по відрядженнях, я теж не сиділа склавши руки, напрацьовувала нашій агенції клієнтуру, навіть життям ризикувала. Видовище мало б бути надзвичайно приємне. Моє самолюбство мусило отримати гідну компенсацію. Навіть стороннього чоловіка спокушати не довелося б. Хоча ні, для певності можна було б і справу розпочати, й чоловіка спокусити, й ще якусь таку саму повчальну для Жорика штуку втнути…
«Стривай, — Здоровий Глузд, який давно вже, здавалося, не мешкав у моєму внутрішньому світі, вирішив раптом забігти в гості, — ти що, заради дитячого бажання довести власну перевагу на які завгодно дурощі погодишся?»
«А з тобою ми взагалі ще два роки тому розлучилися! — відбивалась я, обурена цим знахабнілим втручанням. — Якщо пам'ятаєш, рішення жити разом із Георгієм смертельно образило тебе, і ти залишив мою жалюгідну свідомість…»
«Неправда! — Здоровий Глузд ображено шморгнув носом. — Ти сама прогнала мене. Скоротила через непотрібність, бо вирішила, що мої функції у твоєму житті відтепер виконуватиме Георгій… Але тепер, я так розумію, ти нарешті усвідомила мою необхідність?»
«Як бачиш, Жорик не впорався зі своїми обов'язками, — я не могла не визнати наявність здорового глузду в словах Здорового Глузду, — що ж, доведеться поновити тебе на посаді. Але врахуй, це зовсім не керівна посада…»
«Можна подумати, я колись розраховував на інше! — огризнувся Здоровий Глузд. — У будь-якому випадку, вважаю недоцільним звалювати на себе обов’язки, з якими ти напевно не впораєшся».
— Кет, ти про що так серйозно замислилася? — вже в ліфті запитав мене другий колишній чоловік.
— Намагаюся прислухатися до порад свого Здорового Глузду, — відверто зізналась я.
— До чиїх порад? Його ж у тебе зроду не водилося…
— Схоже, справді не водилося, — я вирішила, що свій ліміт неввічливості Шурик уже вичерпав, — інакше я б ніколи не вийшла заміж за такого мерзенного типа, як ти…