— Гаразд, гаразд, я жартую, — Шурик спробував підлизатися і галантно розчинив переді мною дверцята старенького ліфта.
Природно, Дарія не могла підійти до кабіни ліфта іншої миті. Дверцята, відчиняючись, вдарили доньку Вікторії Силенської по лобі.
— Клас! — захоплено вигукнула Дашка й навіть забула розревтися. — Я іскорки бачила!
— Негайно приклади до лоба лід, бо вискочить ґуля, — радила я, не на жарт налякана.
Дашка рвонулася до дверей помешкання. Видно, наявність ґуль на лобі у фотомоделей за ступенем трагізму прирівнювалася до світових катастроф.
— Дашо, а привітати тітоньку Катерину!? — суворо гукнув услід втікачці Шурик.
— Мамо! Там Катруся прийшла! — Дарія все життя величала мене на ім'я, не зважаючи на постійне невдоволення батьків. — А я на базар не піду, бо Шурик убив мене дверима! — замість привітання Дашка підморгнула мені й пірнула в квартиру.
Щонеділі хатня робітниця Тетяна мала вихідний, і всі домашні клопоти лягали на тендітні Даринині плечі. Вікторія створила таку ситуацію з педагогічних міркувань, але вже невдовзі відчула, що залучення дітей, котрі підростають, до ведення господарства смертельно небезпечне для самого господарства, та відмовлятися від намірів привчити Дарію до виконання елементарних обов'язків не збиралася. Особисто я вважаю, що даремно. Життя — найкращий педагог. Коли треба буде, Дашка сама всього навчиться. На щастя, ні Віка ні Шурик до моєї думки прислухатися наміру не мали.
Ми з Шуриком увійшли вслід за Дарією.
— Привіт-привіт, дико тобі рада, проходь у вітальню, я зараз, — скоромовкою проказала Віка, що виникла в передпокої, — тільки з'ясую, що з цією малолітньою симулянткою.
— Вона не симулянтка, — Шурик вирішив поновити справедливість, — я двері відчиняв… А вона саме з іншого боку стояла…
Вікторія, схильна перебільшувати будь-які лиха, сполотніла й обережно гукнула в бік кухні:
— Донечко, ти жива?
— Дивлячись для чого, — хитро примружилася Дарія, котра вже притулила собі до чола рушник із льодом. — Телевізор дивитися можу… А от на вулицю вийти затяжко буде…
— Гаразд, я сама на базар піду, — відмахнулась Вікторія. — Вам не здається, що я сьогодні підозріло покірлива? — звернулась вона до нас із Шуриком. — Це, мабуть, на дощ.
— Віко, — до мене мова нарешті повернулася, — скажи, що в тебе на голові? Коли я бачила тебе востаннє в настільки, гм, — я затнулася, підшукуючи слово, — фривольному вигляді, справа скінчилося твоїм другим заміжжям… Що відбудеться цього разу?
Варто зауважити, що Вікторія завжди виглядала бездоганно, рідко дозволяючи собі якісь відступи від загальноприйнятих норм. Статус директора великої агенції нерухомості зобов'язував Віку справляти виключно позитивне враження на всіх, хто її оточував. Стильна блондинка з рівним білясто-попелястим тоном волосся та уважними темними очима. Втілені охайність і стриманість. Тому безліч найтонших кісок, що прикрашали нині її світлу (і в буквальному значенні теж) голову, м'яко кажучи, здивували мене. Так само, як і прорізані на колінах джинси разом із «фенечками» на тонких зап'ястях.
— А, — Вікторія знову відмахнулась, — наявність дочки-підлітка й не те ще може спричинити.
— Я вирішила змінити мамин імідж, — серйозно заявила Дарія.
— За це вона сама прибирає свою кімнату й допомагає Тетяні готувати їжу, — багатозначно додала Вікторія. — Потрібно ж хоч якось готувати її до майбутньої самостійності. Довелося погодитися на кіски. Та ти не переживай. Це ж я тільки на неділю. До завтра все повернеться до колишнього порядку. Знову стану дорослою, серйозною та солідною.
Я відчула, що вже зовсім нічого не розумію. Вікторія, з якою ми дружили з раннього дитинства, завжди була натурою владною та запальною. Ні оцієї лагідності, ні такого кричущого альтруїзму я в ній не підозрювала.
— Ось до чого Дарія матір довела, — посміхнувся Шурик.
— Це не я, — Даша чарівно повела плічком, — це її любов до мене довела.
— Мда, — Вікторія похмуро посміхнулася, — любов, вона й не до такого доведе.
— Бачиш, бачиш, — радісно загукала я до Шурика, — весь твій реалізм летить під три чорти!
— Мій реалізм не літає, — намагаючись зберегти повну незворушність, відрізав Шурик. — Пропоную все-таки пройти в кімнату.
Вікторія помчала на ринок, Дарія забилася у свою кімнату, щоб там зусібіч обікластися льодом.
— Отож, — посміхнувся Шурик, — виявляється, галантність теж може бути корисною. Хотів усього-на-всього відчинити двері, а в результаті отримав ситуацію, украй вигідну щодо можливості спокійно поспілкуватися.