До нас підійшла жива загроза кар’єрі пластичних хірургів.
— Доброго вечора, — привітався Бурецвіт до Шуми.
— Доброго вечора.
— Де ти пропадав, ми скучили, — я погладила його краватку.
— Я розповів пані Вихрі, як збільшити очі.
Він великим і вказівним пальцями розтягнув шкіру довкола правого ока.
— Бурецвіте… — з лагідним докором промовила я, — чи ти забув, що за це слід брати гроші?
— Лірино, я не можу відмовити цим милим людям, кому як не мені знати, що таке проблеми із зовнішністю?
Шума розчулено гляділа на шукача.
— Шановні пані та панове, розпочинаємо! — проголосив ведучий.
— Вибачте, — усміхнувся Бурецвіт до Шуми, — займімо наші місця на гальорці.
Ми всілися там, де й минулого разу.
— Хлопці, нас лінчують, — прошепотіла я.
— Сподіваюся, вони не встигнуть зашкодити собі за цей час, — шукач звернув на мене стурбовані очі.
— Ну, не знаю.
Я тяжко зітхнула і поправила волосся.
— Шановні, а як ми дізнаємося, що це інопланетяни встановлюють із нами контакт, а не, наприклад, янгол спустився?
На сцені стояла пухкенька дівчина з русявим волоссям і дуже добрим обличчям. Її відрекомендували як пані Вулик.
— Це смішно! — гнівно вигукнув хтось.
— Чому?
Підвівся високий чоловік.
— Тому що смішно! Який ще янгол?
— Ну, — дівчина знизала плечима, — такий сяючий, з крильцями.
— Ха! Господи, дівчино, скільки вам років? Як можна вірити в янголів?
— Так, — одізвався ще хтось з залу. — Давайте реально дивитися на речі. Це може бути тільки інопланетянин.
— Навіть якщо сяючий та з крильцями? — поцікавилася дівчина.
— Якщо сяючий і з крильцями — то ваша галюцинація! — роздратовано відповів її опонент.
— А якщо інопланетяни саме сяючі і з крильцями? — не вгамовувалася дівчина.
— Тоді це інопланетянин!
— А якщо він зовсім як янгол, то, може, це все-таки янгол?
— Янголів не буває!
— А якщо янголи живуть на іншій планеті?
— Господи, що за запитання, ніби вам п’ять років?
— Мені цікаво.
— Янгол — витвір людської фантазії. Казочка для марновірних.
Дівчина зітхнула.
— Будь ласка, пані, не займайте наш час цими дитячими балачками. Тут серйозні люди зібралися. І не просто так, а щоб обговорювати серйозні речі.
Як я пізніше дізналася, цей чоловік — пан Крут, часто дорікав пані Вулик її віком. Пані Вулик було двадцять. Пан Крут порівняно з нею був значно більш досвідченим, обізнаним і серйозним. Панові Круту було двадцять два.
— Я тільки… вибачте…
Вона ще раз зітхнула і спустилася зі сцени. До мікрофона одразу підбігла Вихра, хоч ведучий її і не запрошував.
— Що ж це таке, шановні!
Невідома зігнута дама крадькома наближалася до нас, ніби запізнилася на сеанс у кіно. Вона з тактовною усмішкою пройшлася по нашим із Мережем ногам і впала у крісло поруч із Бурецвітом.
— Добрий вечір, вибачте…
-…моральні кастрати, блюзніри, неповноцінні створіння без душі й фантазії… — Вихра, здається, адресувала своє невдоволення Крутові.
— Вибачте, а якщо ніс можна вкоротити, то, певно, і видовжити можна? — спитала в шукача його новоявлена сусідка.
— Релігія — це віра, яку з тобою розділяють. Віра — це головна ознака духу. Віра — це любов. Любов до Бога і до ближнього — єдине, що рухає світом. Релігійне виховання вкладає її в наші серця. Ви ж заперечуєте релігію, заперечуєте віру та любов. Таких, як ви, прибити мало!
— Безсумнівно, — підтвердив шукач. — Видовжити теж можна.
— Наступний у нас пан Шмига, — встиг вставити ведучий.
Пан Шмига злетів на сцену і швидким граційним рухом притягнув до себе мікрофон.
— А якщо ніс можна видовжити, то, певно, і не тільки ніс?
— Контактів із ними слід уникати, а якщо виходу нема — інопланетянина, що вступає з тобою в контакт, варто знищити!
Обурені вигуки та нервовий сміх у залі.
— По-перше, ми не знаємо, що за зараза на ньому сидить.
Ну, різні там мікроби, чи ще щось.
— Тобто? — не зрозумів Бурецвіт.
— Ну, іншу якусь частину тіла теж видовжити можна.
Шукач запитально глянув на неї.
— У чоловіка, — пояснила вона.
Бурецвіт подивився у стелю, потім опустив очі долу, зітхнув і промовив:
— Ну, є один спосіб…
«О, ні. Господи, тільки не це!»
— По-друге, навряд чи інопланетянин має щодо нас добрі наміри. Знаєте, людство, мабуть, зі сторони — вельми несимпатичне явище. Якби я був інопланетянином, я і не пробував би по-доброму домовитись.
Панянка присунулася до шукача і довірливо підставила вухо.
— Пане Шмиго, не судіть по собі! — вигукнув Крут. — Інопланетяни стовідсотково нас ненавидять.