— Були?
— О! Нарешті. Звісно, вони нікуди не поділися. Принаймні не всі.
— Можливо, всі дочки мали дар, але не всіх навчали.
— Гадаєте? Навчати особливо нема чого, всього кілька заклять.
— А звідки ви взяли, що в них була така велика кількість нащадків?
— Звідти ж, звідки може взяти будь-хто інший. Розпитавши корінних мешканців Туги.
— І до чого ви ведете? — сторожко запитав пан Кодло.
Мереж посміхнувся, задоволено примружившись.
— Розумієте, всім цим дівчатам треба було думати про хліб насущний. Стали б ви на їхньому місці клопотатися якоюсь звичайною, прибутковою чи не дуже людською справою, якщо могли б заробляти непогано тільки тим, що ви тузькі відьми, самим лише своїм даром?
Питання, до речі, неоднозначне. Могла б я, наприклад, заробляти тільки тим, що я Сонніч. А вирішила ж влаштувати собі крамницю.
— Ви хочете сказати, що по світу купа людей заробляє собі гроші омолоджуванням? — підсумував трохи розгублений ведучий.
Мереж клацнув пальцями.
— Точно. — І що певна кількість людей проживає свої роки вже не по одному разу, можливо, й не підозрюючи про те? — перепитав Шмига, підхопившись із місця.
— Так.
Зала загула. Люди вертіли головами, збираючи враження по обличчях інших, переговорювалися, здіймали брови високо-високо, або ж навпаки, насували їх на самі очі.
— Мої батьки… — Вулик стурбовано вхопила мене за рукав обома руками, — вони мені за віком як дідусь із бабусею.
— Ти просто пізня дитина.
Шмига підскочив до сцени, весь такий збуджений, тіло його подалося вперед, він стояв, як Пізанська вежа, очі ледь не вискочили. Якщо вірити старожилам, він завжди такий перед гарячою дискусією.
— Де факти? Де докази? І що з цього випливає?
— А тепер саме час передати слово фахівцеві, — кивнув Мереж. — Бурецвіте, прошу.
Шукач підвівся.
14
Тузьких чаклунок ми обрали темою з кількох причин. По-перше, шукач нещодавно натрапив на розповідь про них у книзі, яку він читав. По-друге, у Бурецвіта був друг, з яким вони останнім часом майже не спілкувалися, і цей друг входив колись до групи дослідників, які вивчали феномен дару тузьких відьом та їхній вплив на суспільство. Тож шукач був трохи в темі. По-третє, вже сама згадка про чаклунок була провокацією, а саме провокації нам і треба було.
Я обернулася. На задньому ряду тихо сидів самотній русалка.
— Чи знаєте ви, що населення планети постійно зростає і зростає швидкість зростання? Гадаю, знаєте. А чи знаєте ви, що кількість населення перевищує різницю між народженими за останні 80 років і померлими за останні 80 років? Вона перевищує її на 40%. При цьому середній вік людей, що раніше невпинно повз угору, тепер повагом зменшується. Ви пам’ятаєте суперечки щодо повільного розвитку людства за кам’яного, мідного, бронзового віку? Коли минали сторіччя, а наші пращури майже нічого не змінювали у своєму побуті? Ви пам’ятаєте, як деякі науковці висували припущення, що чаклунки, давні чаклунки, примудрилися зациклювати життя цілих народностей.
Вони проживали те саме життя по кілька разів, усі разом. Вони помирали найчастіше молодими, тобто на сьогодні молодими, помирали не своєю смертю, бо старими й не могли померти.
Доживаючи до певного віку, вони поверталися в дитинство…
Таке було припущення. Досить фантастичне, згоден. Згідно з цією теорією, коли чаклункам таланило розциклювати життя людей, відбувався бурхливий розвиток.
— Це якась нісенітниця! Як вони могли проживати те саме життя? А їхні батьки? Якщо вони теж повертались у дитинство, хто їх ростив? І хто ростив батьків їхніх батьків?
— Коли зациклюють певну групу людей, то зациклюють усіх на однакову кількість років, незалежно від віку. Батьки поверталися не в дитинство, а в свою молодість, коли ростили тих дітей. Але населення ніби молодшає, адже назад відкидає всіх, але при цьому ситуація «стільки-то років тому» цілком не відтворюється, бо нема в живих тих, хто помер до часу зациклювання, а стільки-то років тому якраз ще бігав, хоч і був похилого віку. Тобто, відтворюється ситуація «стільки-то років тому», лише без старих. Так от, батьки знову ставали молодими і починали все спочатку, й гадки не маючи, що все це вже робили.
Але я не маю наміру боронити тут зараз цю своєрідну теорію.
Річ в іншому. Теоретично люди можуть бути зациклені й не помічати цього. Можуть бути зациклені цілі родини. Поруч із зацикленням можуть відбуватись і разові омолодження. На жаль, усе це загрожує інцестом. Так можна одного разу почати зустрічатися з власною бабусею.