Выбрать главу

— У дівчину закохатися, — повторив лівий русалка.

— Ну, ви збоченці, — проказала я. — Є трохи, — не став відпиратися лівий русалка.

— Як? — не міг утямити шукач. — Що це означає?

— Ну, в енциклопедії почитай, що означає, — порадив правий русалка.

— Ви хочете, щоб я закохався у дівчину за вашим наказом?

— Весело й завзято, — бухтів Мереж.

— За нашою вказівкою, — поправив лівий русалка. — За нашою порадою, так би мовити.

— Як? Як це можливо? — обурилася я.

— Такі речі не робляться на швидкість, а часу мало! — сперечався Бурецвіт. — Такі речі взагалі мені непідвладні!

— Так і є, — кивнув правий русалка.

— Кохання дається вищими силами, не можна змусити себе покохати, — доводив шукач.

— Ти бач, а він тямить, — кинув лівий русалка своєму братові.

— Та й взагалі, після історії з донькою чародія я навряд чи зможу ще раз когось полюбити, — не вгавав Бурецвіт.

— У тім-то й річ, — сказав правий русалка. — Ми тебе ще залюбки послухали б, але це, власне, не обговорюється.

— Ви геть здуріли? А що, як наступного разу ви накажете мені закохатись у хлопця?!

— Та ні, — заперечив лівий русалка. — Я знаю, що це неможливо, бо ти давно і безнадійно закоханий у мене! Га-га-га! — Ідіот, — зітхнула я.

— Ми не накажемо тобі такого, бо це… — правий русалка глянув на брата, — бо це, власне, останнє завдання.

— Справді? — перепитав Мереж.

— Так, шукач може поєднувати його виконання з подальшими кроками у пошуках. Але доки він не назве нам імені своєї коханої, орхідеї не отримає.

— А ми ще перевіримо його отими Лірининими квітками, що в’януть від брехні. Аби сам побачив, як збреше. Все. Йдіть, працюйте.

11

— Бурецвіте, — сказала я, — будь ласка, поясни, що тобі треба.

Ми сиділи одне навпроти одного за столом у моїй крамниці. Рослинки так скучили, що тепер не відпускали нас від себе. Біля моїх ніг, обійнявши вітами, розхитувалися плакуче деревце та співочий кущик. У кутку шепотілися балакучі водорості.

— Я хочу, щоб ти допомогла мені. Я шукатиму дівчину скрізь. Зокрема, я хочу, щоб ти запропонувала мені кількох своїх подруг.

— Гм… — я потарабанила пальцями по столу.

— Ти розумієш, про що я. Ти, Лірино, знаєшся на людях, то, може, знайдеш мені когось.

— У мене не так багато подруг, і чимало з них уже одружені.

— Це нічого. Мені ж тільки закохатися.

Шукач, схоже, справді розраховував на мене.

— Ну, а яка вона має бути, дівчина?

— Ну, бажано, повнолітня. Чи це необов’язково?

Я заплющила на мить очі.

— Бурецвіте, які дівчата тобі подобаються?

Шукач скривив вуста і здійняв брови.

— Бурецвіте…

— Різні, — сказав він. — Всякі…

— Я спробую щось зробити.

— Дякую.

Мереж уже діяв.

— Я відразу розпізнаю людей з потенціалом. Знайду тобі когось, — пообіцяв він шукачеві.

Тепер мій учень по півдня вештався вулицями, чіплявся до дівчат, казав, що він проводить соціальне опитування, ставив дурні запитання та брав у них номери телефонів. Не знаю, чи могло це допомогти Бурецвітові, але сам Мереж уже на самоті не пропадав.

— От тільки починати варто не з цього, — сказала я шукачеві.

— Тобто?

— Розумієш, щоб закохатися, треба мати певний настрій.

Романтичний такий, ну… розумієш? Треба захотіти закохатися.

Ну, може воно й не так, але якщо ми вже робимо це на швидкість…

— Я зрозумів.

— Так от, тобі треба зробити щось з собою. Налаштуватися на потрібну хвилю.

Бурецвіт невпевнено кивнув.

— Як?

— Ну, не знаю, почитай щось, фільм подивись, музику послухай таку… щоб закортіло закохатися. Подивися на закохані пари… — я багатозначно поводила руками в повітрі, — створи собі настрій.

— Добре. Спробую.

— Спробуй.

— Точно! — гукнув Мереж із кухні.

— Га?

Мій учень прибіг із купою глянцевих видань і вивалив їх на стіл.

— Тримай-но, журнали почитай.

— 50 знаменитостей з четвертим розміром бюсту… — прочитала я. — Мереже, ти здається, неправильно зрозумів завдання.

Бурецвіт із цікавістю посунув до себе один номер із напівголою мулаткою на обкладинці.

— Шукачеві сказали закохатися, а не… Ти тримав це на кухні?

— У тій шафці, де ти хотіла зберігати борошно, — Мереж знизав плечима. — Борошна там усе одно нема.

— Це не годиться. Забери це, — наказала я.

— Як скажеш, — зітхнув мій учень, збираючи журнали.

— Борошно? — перепитав шукач.

— Бурецвіте, ти второпав, що тобі робити?

— Так, — він підвівся. — Піду дивитися фільм про кохання.