— Він наказав вам повісити нас? — перепитав Мереж.
— Усіх, усіх негідників, хто стане називати себе шукачами.
— Але ми не негідники, — запротестувала я.
— І я себе так не називала! — знайшлася Перла.
Худенький Терн уважно поглянув на нас, потім почав копирсатись у своїх паперах.
— Так, справді… вибачте… тут написано всіх. Просто всіх.
Всіх, хто кличе себе шукачами, і всіх, хто прийшов з ними.
— Я не з ними! — запанікувала Перла й відступила від нас на крок.
— Хоча, зачекайте, — сказав здоровань. — Ми повісимо чоловіків. А щодо жінок…
— У нас є дві жінки? — навіщось спитав Терн і знов став щось занотовувати.
— Так, дві, — підтвердив здоровань.
— Угу! — заохотливо вигукнула Перла, ставши навшпиньки та благально притиснувши руки до грудей.
— Ми їх четвертуємо, — сказав здоровань.
У Перли опустилися руки, а в мене відвалилася щелепа.
Здоровань розреготався.
— Жартую!
— Смішно, — вичавила я.
— Так от, оскільки ми — лісові розбійники — гордість заповідника! — а я цієї гордості, тобто зграї, ватажок, потребую половини… жінки…
— Половини жінки? — злякалася я.
— Ні, цілої, однієї! Так от, ви маєте вирішити, хто з вас стане мені дружиною, а другу ми також повісимо!
Ми з Перлою перезирнулися.
— Особисто мені більше подобається та, що у спідничці, — він кивнув на мою подругу.
— Послухайте, а може, вам треба дві дружини? — сказала Перла.
— Дві дружини… — ватажок замислився. — А це думка!
Люблю жінок з логічним мисленням! Ну, а тепер, коли все так чудово склалося, вішайте цих двох гавриків.
— Зачекайте! — закричала я. — Має бути якесь інше рішення!
Ватажок поглянув на Терна.
— Щодо хлопців? — спитав той у мене.
— Так!
— У нас таких нема, — стенув плечима ватажок.
— Чоловіки нам ні до чого, — закивав Терн.
— Ні, я маю на увазі, має бути ще якесь рішення!
— Ні, на жаль… — розвів руками Терн.
— Є таке рішення! — вигукнув парубок, що стояв трохи оддалік.
— О, ні, будь ласка, не починай! — відмахнувся ватажок.
— Але чому ж, ми маємо бути чесними, чи не так?
Парубок пройшов до центру нашого маленького зібрання, і тепер ми могли його роздивитися. Це був високий молодик із довгим світлим волоссям та правильними рисами обличчя. Очі його були сповнені невимовного глобального смутку. — Є такий звичай, що один із прибулих може викликати на бій одного з нас, і якщо він переможе… ми маємо їх усіх відпус ти ти.
Терн зітхнув і став звірятися з документами.
— Так, є такий звичай, але прибулий не викликає на бій… навпаки, якщо серед нас знайдеться охочий битися з ним на мечах, то тоді подібна дуель може відбутися… до того ж цей звичай дуже давній, останнім часом його не використовують.
— Але ж його не скасували, — сказав парубок.
— Чи є охочі витрачати свій час на таку дурню? — спитав ватажок.
Розбійники захихикали.
— Так, охочих нема, віша…
— Я буду, — сказав парубок з сумними очима.
— О, шляхетний Тенто, я тебе благаю, не починай.
— Ми маємо дати їм шанс, це чесно! — вигукнув хлопець, театрально розвернувшись до ватажка.
— А ви, хто з вас битиметься? — спитав скривившись той.
— Він, — Мереж хитнув головою вбік Бурецвіта.
— Я, — зітхнув шукач. — Тільки я не вмію битися на мечах.
— О, не хвилюйтеся, я теж не вмію, — сказав Тенто. — Нам щойно привезли ці штуки.
— Щойно привезли? — здивувалася я. — Але ж він сказав, що звичай — дуже давній.
— Тут так написано, — Терн помахав дощечкою з паперами.
— Ну, гаразд! — гукнув ватажок. — Принесіть їм мечі!
Бурецвіта розв’язали. Жваві парубки швидко притягли зброю та вручили її дуелянтам. Важливою деталлю, якої не можна було не помітити, було те, що лісовому розбійникові видали справжній меч, а Бурецвітові — короткуватий дерев’яний.
— Що це означає? — вигукнула Перла. — Як він може битися іграшковим мечем?
— Розумієте, прекрасна діво, якщо йому дати справжній, він може якось мені зашкодити, — пояснив шляхетний парубок.
— Та ви що! — гукнула Перла.
— Оскільки я живу на території заповідника, мене не можна ніяк ушкоджувати.
— А вам не здається, що це трохи несправедливо? — втрутилася я. — А ви ж ніби прагнули, щоб усе було по-чесному.
— Так… — сумно й розгублено вимовив шляхетний парубок.
— Тим паче… — сказала Перла, — що у запалі поєдинку…
Бурецвіт може вихопити ваш меч… або… або ви самі собі зашкодите своїм же мечем!
— Так… — знову вимовив шляхетний парубок. — Що ж робити?