Двоє парубків підхопили її з землі.
— Так, так, сюди, швидше!
— Лірино, вибачай, але я зриваюся… — сказав Бурецвіт.
— Ні, ще трохи, зараз, одну секунду… Де ви там? Що?! Що ви робите?! Ні, несіть її сюди!
Підступні розбійники разом зі скатертиною зникли в лісі.
— Ну все, чорт забирай!
Я сіла і почала швидко стягати з себе бриджі.
— Ого! — сказав вожай.
— Ой, Лірино, що ти… — пробурмотіла Перла.
Я знову вляглася на землю, міцно вчепилася в одну штанину, а другу кинула Бурецвіту.
— Перло, допомагай!
Подруга гепнулася біля мене і вчепилася в бриджі.
— Тримайте нас! — гукнула я.
— О, я потримаю!
— І я!
На нас одразу навалилося кілька тіл. Бурецвіт вхопився за штанину однією рукою, а потім і іншою.
— Тягніть! — скомандувала я, але парубки тягли здебільшого мене саму, причому в різні боки. Над Бурецвітовою проблемою працювали здебільшого ми з Перлою.
— Тримаю, тримаю! — закричала вона, коли змогла вже дотягнутися та схопити шукача за теніску. За мить я теж згребла у кулак шмат одежини в нього на спині і щосили потягнула.
— Посуньтеся, ідіоти, йому нема куди вилізти!
Нарешті, шукач видряпався на галявину. Я міцно тримала його, бо боялася, що хтось із розбійників в останній момент зіштовхне Бурецвіта в прірву.
Ми всілися втрьох, шукач посередині, Перла справа, я зліва, і стали осудливо глядіти на натовп розбійників.
— Дівчата, ну нащо ви, — похитав головою засмучений ватажок.
— Ви підлі! — сказала я.
— Та ну! — заперечив він.
— Бурецвіте, друже мій, тебе врятували, ай, як добре! — Мереж зі зв’язаними за спиною руками плентався до нас. — Я такий щасливий!
Він бухнувся біля мене і сказав:
— Друже мій, дай я тебе поцілую!
— Що? — отетерів Бурецвіт.
Мереж навалився на мене, ніби намагаючись дотягнутися губами до шукачевої щоки. Він промахнувся, і голова його повалилася Бурецвітові на коліна.
— Ти здурів?! — лаявся той.
Я помітила, що Мереж шторхає мене зв’язаними руками в живіт. Чого він хотів, здогадатися було неважко.
— Тенто! — покликав ватажок.
Розбійники розійшлися, щоб він зміг побачити шляхетного парубка. Той, явно вдоволений нагодою відпочити, валявся на травичці горілиць, розкинувши руки і ноги.
Поки шукач намагався відсунути кудись Мережеву макітру, а інші споглядали Тенто, я звільнила своєму учневі руки, залишивши мотузку намотаною, ніби вони досі зв’язані.
Нарешті мій учень сів і зітхнув:
— Ти ніколи не поділяв моїх почуттів.
— Тенто, ну, ви можете далі битися, — сказав ватажок розбійників.
Шляхетний парубок відірвав голову від землі й поглянув на Бурецвіта.
— О-о ні… — простогнав він і знову відвалився на травичку.
— А давай ми його просто вб’ємо, та й усе, — запропонував ватажок. — Чого тобі мучитися?
— Ні-і…
— Ну давай! Ну чого ти!
— Я сказав, що я битимуся з ним, і я битимуся з ним!
Шляхетний Тенто звівся на ноги.
— Він утратив свій меч, дайте йому інший.
— От який ти впертий! — похитав головою ватажок. — Дами, займімо місця у глядацькому залі.
— Де мої штани? — спитала я. — Де мої бриджі?
— Нема, — стенув плечима ватажок.
— Так, хто вкрав мої бриджі? Ну добре, де мій рюкзак? Рюкзак мій де?
Я встала і пішла до дерева, під яким звалили наші речі.
Тим часом Бурецвітові видали новий дерев’яний меч, і хлопці знову зійшлися у двобої. З усього було видно, що ця бійка набридла вже обом. Тепер вони всерйоз намагалися зашкодити одне одному, але їм уже бракувало сил.
— Де наші речі? — спитала я ватажка.
— Нема, — розвів він руками.
Я заричала вголос.
— Що ви собі дозволяєте?
— А ми розбійники.
Я сіла на траву, закипаючи від люті.
— Ви жалюгідні, — заявила я. — Якісь жалюгідні хулігани!
— Подружко, не хвилюйся, ну, погуляєш у трусиках, — сказала Перла, що тільки-но підійшла.
— Так, вона права! І ти, Перло, можеш морально підтримати подругу.
— Так, можу.
Вона присіла біля мене й накинула частину своєї спідниці мені на коліна.
— Дякую, — зітхнула я.
Шляхетний Тенто зупинився і опустив меч. Він важко дихав і переводив погляд з Бурецвіта на ватажка.
— Ну що? — гукнув ватажок. — Втомився?
Тенто підняв свою дерев’яну зброю і знову ринувся на Бурецвіта. Вони стукнулися палицями і розійшлися, шляхетний парубок ледь не гепнувся, заплутавшись у власних ногах, потім відбіг подалі й зупинився. Шукач опустив свій, вичікуючи, що буде далі.