— Ну, гаразд, годі — сказав Тенто. — Він мене дістав.
Убивайте його.
— Нарешті! — зрадів ватажок.
— Що? Ні! — підскочили ми з Перлою.
Бурецвіта схопили і потягли до гілки негуманного призначення.
— Мотузку, мотузку давай! — кричали розбійники.
Ми побігли до шукача, але дорогою нас перехопили двійко чортових головорізів.
— Не смійте! — вищала я.
— Бурецвіте, Бурецвіте! — гукнула Перла. — Якщо вони тебе повісять… я… я не переживу цього!
— Я теж, — відізвався шукач.
— Зачекайте, а другий де? — спитав ватажок.
— Тутоньки я, — почувся голос Мережа.
Всі повернулися в його бік. Мій учень стояв оддалік, приставивши ножа до Тернової горлянки.
— Чортівня! — вилаявся ватажок. — Як це сталося?
— А зараз ми всі підемо до Садівника, — сказав Мереж.
— Нікуди ми не підемо! Відпусти його! Він — мешканець заповідника, ти не маєш права завдати йому жодної шкоди!
— А мені насрати, — відгукнувся Мереж. — Приріжу його до дідька та й годі.
— Терне, ану здихайся цього нахаби! — звернувся до помічника ватажок.
— Не можу, ти ж бо знаєш, я хлопець тямущий, але не бойовий. Ви якось зробіть так, щоб він мене не зарізав.
— А зараз, — сказала я, — ми всі підемо до Садівника.
— Нічого доброго з цього не вийде, — повернувся до мене ватажок.
— Побачимо.
— Побачите, — стенув він плечима.
4
Після недовгої прогулянки лісом наша процесія зупинилися біля одноповерхового дерев’яного будиночка, що врізaвся в хащу своїми численними безсистемними гілками-прибудовами.
— Лісниче! — покликав ватажок. — Лісниче! Лісниче-е!
— Чого вам треба? — долинуло звідкись з-поза хати.
— До тебе гості.
— Я нікого не запрошував!
— Ну вийди на хвилинку!
— От уже!…
За півхвилини з-за будинку вийшов чоловік у робітничих штанях і садових рукавицях. Обличчя його важко було розгледіти через крислатий капелюх, насунутий на очі.
— Чого вам треба… Що?! — отетерів він, побачивши нас. — Хто це в дідька такі?
З-під капелюха запитально виглядав шнобель.
— Це шукачі орхідеї.
— От як… а скажи-но мені, друже мій Джерел, чи мають вони зараз стовбичити тут, біля мого дому, чи бовтатися на гілці?!
— Ми не змогли стратити їх з об’єктивних причин, — відповів присоромлений ватажок.
— Он як, чума на ваші голови!
— Чому ви бажаєте нам цього смертельного інфекційного захворювання? — дорікнув Терн.
— Вони захопили Терна, — сказав ватажок.
— Що? Ну і хай приріжуть цього бовдура! — капелюх разом із носом рішуче мотнувся вбік.
— Ви маєте вислухати нас, — подав голос шукач.
— Справді?
— Так. Урешті-решт, вам довірили оберігати квітку, доки я не прийду по неї.
Садівник поправив капелюха, і ми побачили його засмагле обличчя та сіро-блакитні очі з вельми сердитим виразом.
— І оцей вискочень — шукач?
— Так, я шукач.
Садівник підійшов до нас.
— Хлопці, скажіть їм, скільки таких розумників ви встигли повісити?
— 12 партій, — відповів Терн.
— 12 раз сюди заявлялися засранці, що називали себе шукачами і хотіли викрасти орхідею!
— Та ви, мабуть, думали, що рано чи пізно мають з’явитися справжні шукачі, — втрутилася я.
— Цей тип ніяк не тягне на справжнього, — похитав головою Садівник.
— Звідки ви знаєте? Перевірте мене! — сказав шукач.
Садівник розсміявся.
— Нащо? Вигляду твоєї нахабної пики цілком достатньо.
— Мені його пика теж не подобається. І все ж таки він — шукач, — сказав Мереж. — Це просто ще одне свідчення того, що світ — недосконалий.
— Пане Тіньслів, ви ж Садівник, а не фізіономіст, — сказала я.
Він поглянув на мене.
— Ви оберігали квітку не просто так. Ви оберігали її для нього.
Садівник підійшов до мене впритул і промовив:
— А ви, певно, провідник. Цікавий вигляд. Трусики з ведмедиками… ностальгійно.
«Які жахливі люди живуть у цій місцині», — подумала я.
— Ви, певно, ніхто інша, як Лірина Сонніч… — провадив він, — відомий персонаж. Така собі розумна дівчинка, яка змінила прізвище і, замість мандрувати світом, супроводжуючи шукачів, відкрила гарнесеньку крамничку на гроші покійного батька, про якого більше і не згадувала.
Я була вражена.
— І нащо ті мандри та неприємності, так? Набагато краще кактуси підливати, — вів він далі.
— То ви…
— Що?
— То ви знаєте, що ми справжні шукачі! — вигукнула я.
— Ви? Ні… які з вас шукачі…
— Ви ж знаєте, що я провідник.