— Що це ти замислив, хлопче? — кинув городянин.— Вони тебе не стосуються.
Арія піднесла кухлик до риб’ячого рота. Вода хляпнула на пальці, побігла в рукав, та Арія не рухалася, поки з кухлика не почало переливатися. Але щойно дівчинка розвернулася до кліток, як городянин заступив їй дорогу.
— Ану відійди від них, хлопче...
— Це дівчинка,— сказав Гарвін.— Облиш її.
— Ага,— підхопив Лим.— Лорд Берик не схвалює, коли людей лишають у клітках від спраги помирати. Чого їх просто гідно не повісити?
— В тому, що вони чинили на Крутопаді, нічого гідного не було,— заричав на них городянин.
Штаби тулилися так щільно, що кухлик не пролазив, але Гарвін з Гендрі підсадили Арію. Поставивши ногу на Гарвінові з’єднані долоні, вона вилізла Гендрі на плечі й учепилася в ґрати на даху клітки. Товстун, обернувши голову, притиснув щоку до заліза, й Арія полила на нього воду. Він жадібно ковтав, вода текла йому по голові, щоках і руках, а він злизував вологу зі штаб. Якби Арія вчасно не відсмикнула руку, він би й пальці їй облизав. На той час, коли вона напоїла решту двох, поглянути на неї зібрався вже чималий натовп.
— Про це дізнається Божевільний Мисливець! — пригрозив якийсь чолов’яга.— І йому це не сподобається. Не сподобається!
— А це йому не сподобається ще більше...— Ангай дістав із сагайдака стрілу, натягнув тятиву, прицілився — і вистрілив. Стріла уп’ялася товстуну в подвійне підборіддя, і він здригнувся, але в тісній клітці падати не мав куди. Ще дві стріли покінчили з двома іншими північанами. Тишу ринкової площі порушували тільки плюскіт води і дзижчання мух.
«Валар моргуліс»,— подумала Арія.
На сході ринкової площі містився скромний заїзд — побілені стіни, побиті шибки. Половина даху нещодавно згоріла, але діру вже підлатали. Над дверима красувалася дерев’яна вивіска, розмальована під персик, від якого вже відкусили добрячий шмат. Приїжджі спішилися навкоси від нього, біля стайні, й Зеленобородий погукав грумів.
Руда пишногруда хазяйка, побачивши гостей, аж запищала від задоволення, але одразу почала їх підкусювати.
— Зеленобородий, ти? Чи Сивобородий? Мати праведна, коли це ти так постарів? Лиме, а це ти? І досі в своєму подертому плащі? А я знаю, чого ти його не переш. Боїшся, коли сеча відмиється, всі побачать, що насправді ти — лицар королівської варти! А ти, Томе Сімка, старий хтивий цап! Прийшов синочка свого побачити? То ти запізнився: він з клятим Мисливцем поїхав. І не кажи мені, що він не твій!
— Голос у нього не як у мене,— почав слабко захищатися Том.
— Зате ніс у нього як у тебе. Ага, і все решта теж, якщо дівок послухати.
Тут вона запримітила Гендрі й ущипнула його за щоку.
— Тільки погляньте на цього молоденького бичка! Почекайте — побачить Аліс ці руки! Ой, а він червоніє, як панянка! Ну, Аліс це виправить, хлопче, от почекай.
Арія в житті не бачила, щоб Гендрі так пік раків.
— Гвоздико, дай Бугаєві спокій, він гарний хлопець,— сказав Том Семиструнець.— А від тебе нам тільки одне потрібно — ніч переспати в ліжку в безпеці.
— Говори за себе, співцю,— Ангай обхопив рукою молоду росляву служницю — таку ж веснянкувату, як він сам.
— Ліжка в нас є,— сказала рудокоса Гвоздика.— В «Персику» ліжок ніколи не бракувало. Але спершу ви в купіль полізете. Бо минулого разу, як ви в мене тут зупинялися, ви мені тут вошей напустили,— мовила вона та штурхнула Зеленобородого в груди.— А твої ще й зелені були. Їсти хочете?
— Якщо можеш поділитися, не відмовимося,— визнав Том.
— Коли ти від чогось відмовлявся, Томе? — гигикнула жінка.— Для твоїх друзів я підсмажу баранини, а для тебе — старого висхлого щура. На більше ти не заслуговуєш, та якщо ти заспіваєш мені пісню-третю, може, я й розчулюся. Я завжди нещасним співчуваю. Ну, пішли, пішли. Кас, Лано, ставте казанки. Джайзіно, поможеш мені їх роздягати — одяг треба буде виварити.
Всі свої погрози вона виконала. Арія намагалася довести, що в Жолудевому Палаці вона купалася аж двічі, і то всього два тижні тому, але рудокоса і слухати не хотіла. Двоє служниць особисто віднесли її сходами нагору, сперечаючись, хлопчик вона чи дівчинка. Перемогла служниця на ім’я Геллі, тож другій довелося принести гарячої води й терти Арії спину жорсткою колючою щіткою, замалим шкіру не здираючи. Тоді вони забрали в неї весь одяг, який подарувала їй леді Смолвуд, а її вдягнули в льон і ленти, аж вона стала схожа на Сансиних ляльок. Та принаймні по всьому Арії дозволили спуститися вниз і поїсти.
Сидячи у вітальні в дурнуватій дівчачій вдяганці, Арія пригадала, як їй казав Сиріо Форел: треба вміти дивитися й бачити те, що насподі. Вона подивилася — і побачила служниць більше, ніж потрібно в заїзді, і всі вони були юні й гарненькі. А коли прийшов вечір, у «Персик» почали підтягуватися чоловіки. У вітальні вони надовго не затримувалися, навіть коли Том видобув свою ліру й затягнув «Шість панн у ставку». Дерев’яні сходи були старі й круті, тому щоразу, коли хтось із чоловіків тягнув одну з дівчат нагору, немилосердно рипіли.
— Кажу тобі, це бордель,— шепнула Арія до Гендрі.
— Звідки тобі знати, що таке бордель?
— А звідти,— не вступалася Арія.— Це такий собі готель з дівчатами.
Він знову почервонів.
— То що ти тоді тут робиш? — поцікавився він.— Бордель не місце для до біса високородної леді, будь-хто тобі скаже.
Поряд з ним на лавку присіла одна з дівчат.
— Хто тут високородна леді? Оця мала худуля? — глянувши на Арію, вона розсміялася.— Тоді я — королівська дочка.
Арія зразу здогадалася, що з неї глузують.
— Ніяка ти не дочка.
— А може, й дочка,— здвигнула плечима дівчина, й халатик ковзнув з одного плеча.— Подейкують, король Роберт, коли тут переховувався, ще до битви, спав з моєю матір’ю. З іншими дівками теж спав, та Леслін каже, моя мамця йому більше за всіх подобалася.
У дівчини і справді волосся було, як у старого короля, подумала Арія: густе й жорстке, і чорне як вугіль. «Але це ще нічого не означає. Он у Гендрі теж таке волосся. Багато в кого чорне волосся».
— Мене звати Дзвінка,— мовила дівчина до Гендрі.— На честь битви. У твій дзвіночок я теж можу подзвонити. Хочеш?
— Ні,— грубо буркнув він.
— А я можу присягнутися, що хочеш,— вона провела долонею по його руці.— Я не беру грошей з друзів Тороса і лорда Лискавки.
— Ні, я сказав,— Гендрі рвучко підвівся й широким кроком пішов геть від столу, просто в ніч.
Дзвінка обернулася до Арії.
— Він що — дівчат не любить?
— Та він дурний,— знизала плечима Арія.— Любить полірувати шоломи й бити молотками мечі.
— О! — Дзвінка поправила халатик на плечі й пішла поговорити з Джеком-Щасливцем. Незабаром вона вже сиділа в нього на колінах, хихикаючи й попиваючи вино з його кубка. У Зеленобородого на колінах сиділо одразу двоє дівчат — по одній на кожному. Ангай щез із веснянкуватою дівкою, і Лима теж не було. Том Семиструнець сидів біля вогню, наспівуючи «Весна — й дівча цвіте». Арія заслухалася, сьорбаючи з кухля розведене вино, якого їй дозволила випити рудокоса. На тому боці площі гнили у своїх воронячих клітках мертвяки, але в персику панували веселощі. Тільки іноді здавалося, що дехто з присутніх регоче надто вже перебільшено.
Найкращий момент був би, щоб вислизнути й поцупити коня, але як це Арії допоможе? Доїде-бо вона хіба що до міської брами. «Капітан у житті не випустить мене, а якщо й випустить, за мною поженеться Гарвін або той Мисливець із собаками». Шкода, що карта не з нею: Арія хотіла подивитися, чи далеко Скельний Септ від Річкорину.
Заки спорожнів кухлик, Арія вже позіхала. Гендрі так і не повернувся. Том Семиструнець співав «Два серця як одне», після кожного куплету цілуючи іншу дівчину. В кутку біля вікна сиділи Лим з Гарвіном, притишеними голосами перемовляючися з рудокосою Гвоздикою.
— ...провела ніч у камері Джеймі,— долинули до Арії слова жінки.— Вона, і та друга, яка Ренлі зарізала. Всі троє разом, а коли прийшов ранок, леді Кетлін з любові його звільнила,— вона хрипко захихотіла.