Кетлін мала великі сумніви, що Волдер Фрей колись таке казав чи що в житті втрачав голову через красуню. Лорд Переправи пережив сімох дружин і нині був одружений з восьмою, але для нього вони завжди були не більш як грілка в постіль чи племінні кобили. Та все одно сказані слова були гідні, нічого не заперечиш. І Роб не заперечував.
— Як це люб’язно з вашого боку! — озвався він.— Чекатиму на зустріч з нетерпінням.
Лотар уклонився, поцілував королеві руку й пішов. На той час уже зібралася дюжина охочих висловити співчуття. Роб поговорив з усіма, як заведено, комусь дякуючи, комусь усміхаючись. Лише коли пішов останній, він обернувся до Кетлін.
— Нам слід дещо обговорити. Прогуляєшся зі мною?
— Як накажете, ваша світлосте.
— Це не наказ, мамо.
— Тоді залюбки.
Від свого повернення в Річкорин син ставився до неї добре, але рідко шукав її товариства. Якщо з юною королевою йому було затишніше, Кетлін не могла його за це винуватити. «З Джейн він усміхається, а мені з ним, крім горя, нема й чого розділити». Здавалося, він любить і товариство жінчиних братів: юний Ролам був йому за зброєносця, а сер Рейнальд — за штандарт-юнкера. «Вони йому тепер за тих, кого він утратив,— збагнула Кетлін, спостерігаючи за ними.— Ролам посів Бранове місце, а Рейнальд частково замінив Теона, а частково — Джона Сноу». Тільки з Вестерлінгами Роб усміхався, ба іноді й сміявся, як хлопчак, яким насправді й був. Для решти він завжди був королем на Півночі, чия голова хилиться від вагою корони, навіть коли її немає на його чолі.
Роб лагідно поцілував дружину, пообіцяв приєднатися до неї в палатах і пішов зі своєю леді-матір’ю. Ноги принесли їх у богопраліс.
— Лотар, здається, поводився дружньо. Це обнадійливий знак. Нам потрібні Фреї.
— Але це не означає, що ми їх отримаємо.
Він кивнув, і було його обличчя таке похмуре, а плечі так похилилися, що Кетлін потягнулася до нього всім серцем. «Корона просто розчавлює його,— подумала вона.— Він страшенно хоче бути добрим королем — хоробрим, гідним і розумним, але цей тягар завеликий для хлопчика». Роб робив усе, що міг, але удари й далі сипалися на нього, один за одним, невблаганно. Коли йому повідомили про битву при Сутінь-долі, в якій лорд Рендил Тарлі розгромив Робета Гловера й сера Гелмана Толгарта, він мав би розлютитися. Натомість він тільки приголомшено витріщився, не вірячи власним вухам, і мовив: «Сутінь-діл, на вузькому морі? Як вони опинилися в Сутінь-долі? — він збентежено похитав головою.— Третина моєї піхоти втрачена через якийсь Сутінь-діл?»
«Залізні забрали мій замок, а тепер Ланістери утримують мого брата»,— хрипким від розпачу голосом зронив Галбарт Гловер. Робет Гловер не поліг у битві, але незабаром його схопили поблизу королівського гостинця.
«Це ненадовго,— пообіцяв Роб.— Я їм запропоную на обмін Мартина Ланістера. Лорд Тайвін заради брата змушений буде погодитися». Мартин, син сера Кевіна, був братом-близнюком Віллема, якого убив лорд Карстарк. Кетлін знала: вбивство й досі не давало синові спокою. Він потроїв охорону Мартина, але й далі побоювався за його безпеку.
— Слід мені було обміняти Царевбивцю на Сансу, коли ти просила,— заговорив Роб, ідучи алеєю.— Якби я запропонував віддати її руку лицарю квітів, можливо, нині Тайрели були би з нами, а не з Джофрі. Як я про це не подумав!
— Ти думав про битви, і правильно. Навіть король не може думати про все воднораз.
— Битви,— буркнув Роб, підводячи матір до лавки під деревами.— Я переміг в усіх битвах, але чомусь програю війну,— він звів очі, так наче відповідь може бути написана на небі.— Залізні утримують Вічнозим і Кейлінський Рів. Батько мертвий, Бран з Риконом теж, і Арія, можливо, також. А тепер і твій батько.
Кетлін не могла йому дозволити впасти в розпач. Занадто добре знає вона смак цього трунку.
— Батько давно вже був при смерті. Ти б нічого не змінив. Ти наробив помилок, Робе, та який король їх не робив? Нед би тобою пишався.
— Мамо, мушу тобі де в чому зізнатися.
Серце Кетлін зробило перебій. «Це щось жахливе. Він боїться мені про це розповідати». Їй не спадало на думку нічого, крім Брієнни з її місією.
— Це щодо Царевбивці?
— Ні, щодо Санси.
«Вона померла,— майнуло в голові.— Брієнні нічого не вдалося, Царевбивця загинув, і Серсі в помсту вбила мою любу дівчинку». На мить вона втратила мову.
— Її... її нема, Робе?
— Нема? — збентежився він.— Тобто померла? Ні, мамо, ні-ні, її не чіпали, не в тому сенсі, просто... вночі прилетіла пташка, але я не міг примусити себе тобі розповісти, поки не поховають дідуся,— Роб узяв її за руку.— Сансу видали за Тиріона Ланістера.
Пальці Кетлін стиснули його долоню.
— За Куця?
— Так.
— Він присягався обміняти її на брата,— заціпеніло мовила вона.— І Сансу, і Арію — обох. Ми б їх отримали назад, якби повернули його дорогоцінного Джеймі, він обіцяв перед цілим двором. Як він міг з нею одружитися після того, як присягався перед очима богів і людей?
— Він же брат Царевбивці. Клятвовідступництво у них у крові,— Робові пальці торкнулися руків’я меча.— Якби я міг до нього дотягнутися, я б йому оту його потворну голову відрубав. Санса б овдовіла і звільнилася. Іншого виходу я не бачу. Її примусили промовити обітницю перед септоном і вдягнути малиновий плащ.
Кетлін пам’ятала покрученого недоростка, якого захопила на перехресті й забрала з собою в Соколине Гніздо.
— Слід було дозволити Лайсі виштовхнути його в місячні двері. Моя бідолашна люба Санса... навіщо їй таке зробили?
— Через Вічнозим,— миттю пояснив Роб.— Бран і Рикон загинули, тож Санса — моя спадкоємиця. Якщо зі мною щось трапиться...
Кетлін міцно стиснула йому долоню.
— З тобою нічого не трапиться. Нічого. Бо я цього не витримаю. У мене забрали Неда, забрали твоїх братиків. Сансу видали заміж, Арія загубилася, батько помер... як щось трапиться ще й з тобою, я здурію, Робе. Ти — все, що в мене лишилося. Ти — все, що лишилося в Півночі.
— Я ще не помер, мамо.
Знагла Кетлін охопив страх.
— Війни не потрібно вести до останньої краплі крові,— мовила вона з розпачем, який навіть сама почула у власному голосі.— Ти будеш не першим королем, який прихилив коліно, навіть не першим Старком.
Його вуста напружилися.
— Ні. Ніколи.
— У цьому немає ганьби. Балон Грейджой, коли заколот захлинувся, прихилив коліно перед Робертом. Торен Старк, щоб не бачити, як згорить його армія, прихилив коліно перед Ейгоном Завойовником.
— А Ейгон що — убив перед тим батька короля Торена? — він висмикнув руку.— Ніколи, кажу.
«Він поводиться зараз як хлопчак, а не як король».
— Ланістерам Північ не потрібна. Вони вимагатимуть тільки данини й заручників... а Куць, хай що ми зробимо, не відпустить Сансу, тож заручника вони отримають. Кажу тобі: залізні ще виявляться гіршим ворогом. Щоб мати бодай надію втримати Північ, їм не можна лишати жодного пагона дому Старків у живих, щоб ніхто не зміг оспорити їхнє право. Теон уже вбив Брана з Риконом, тож йому лишається тільки знищити тебе... і Джейн, так. Чи ти думаєш, лорд Балон може дозволити собі дочекатися, поки Джейн народить тобі спадкоємців?
Робове обличчя було холодне.
— Це тому ти звільнила Царевбивцю? Щоб замиритися з Ланістерами?
— Джеймі я звільнила заради Санси... і Арії, якщо вона ще жива. Сам знаєш. Та навіть якщо я плекала крихту надії таким чином купити мир, невже це так погано?
— Так, погано,— мовив він.— Ланістери вбили батька.
— Невже думаєш, я про це забула?
— Не знаю. А ти не забула?
Кетлін у гніві ніколи не била дітей, а тої миті мало не вдарила Роба. Їй довелося докласти зусиль, аби пригадати, яким він, мабуть, почувається наляканим і самотнім.
— Король на Півночі — ти, вибір за тобою. Я просто спитала, що ти думаєш про те, що я кажу. Співці возвеличують королів, які доблесно загинули на полі бою, але твоє життя варте більшого, ніж якась балада. Принаймні для мене, яка тобі це життя дала,— вона похилила голову.— Можна мені вже йти?