Дані напружилася.
— Я лишила керувати Астапором раду. Цілителя, вченого й жерця.
— Ваша вельможносте, ці лукаві шахраї зрадили вашу довіру. З’ясувалося, що вони змовилися повернути до влади добре панство, а люд — у кайдани. Клеон Великий викрив їхню змову й відрубав їм голови колуном, і за це вдячний народ Астапора коронував його за доблесть.
— Шляхетний Гейле,— заговорила Місанді астапорським діалектом,— це той самий Клеон, який колись був у володінні Граздана мо Аллора?
Сказано це було простодушно, але від питання посланець страшенно розхвилювався.
— Саме той,— визнав він.— Видатна людина.
Місанді схилилася до Дані.
— Він був різником у Граздана на кухні,— прошепотіла дівчинка їй на вухо.— Казали, він може свиню зарізати швидше за всіх в Астапорі.
«Я віддала Астапор королю-різнику». Дані стало зле, але вона розуміла, що посланцю цього показувати не можна.
— Я молитимуся, щоб цар Клеос правив порядно й премудро. Чого він хоче від мене?
Гейл потер вуста.
— Може, поговоримо приватно, ваша світлосте?
— У мене секретів від капітанів і командувачів немає.
— Як зволите. Клеон Великий просив мене засвідчити його відданість матері драконів. Ваші вороги — його вороги, каже він, а головний серед них — мудре панство Юнкая. Він пропонує укласти пакт між Астапором і Міріном проти Юнкая.
— Я присягалася, що Юнкай не чіпатимуть, якщо вони звільнять усіх рабів,— сказала Дані.
— Цим юнкайським собакам довіряти не можна, ваша вельможносте. От просто зараз вони змовляються проти вас. Під мурами міста тренуються новобранці, будуються бойові кораблі, вислані посланці на захід у Волантис і в Новий Гіс, щоб укласти союзи й найняти перекупних мечів. Навіть вершників відправили у Ваїс-Дотрак, щоб нацькувати на вас один з халасарів. Та Клеон Великий просив мене переказати вам, щоб ви нічого не боялися. Астапор пам’ятає. Астапор вас не кине. Щоб засвідчити свою відданість, Клеон Великий пропонує скріпити ваш союз шлюбом.
— Шлюбом? Зі мною?
Гейл посміхнувся. Зуби в нього були гнилі й коричневі.
— Клеон Великий подарує вам багато дужих синів.
Дані просто втратила мову, але на порятунок їй прийшла маленька Місанді.
— А перша дружина подарувала йому синів?
Посланець глянув на неї незадоволено.
— У Клеона Великого від першої дружини троє дочок. Двоє нових його дружин нині в тяжі. Але він покине їх усіх, як матір драконів погодиться одружитися з ним.
— Як шляхетно з його боку,— сказала Дані.— Я розгляну вашу пропозицію, мілорде.
Дані звеліла приготувати для Гейла покої на ніч — де-небудь унизу піраміди.
«Всі мої перемоги перетворюються на тлін у мої руках,— подумала вона.— Хай що я роблю, приношу тільки смерть і жах». Коли новина про те, що сталося в Астапорі, полетить на вулиці, а це обов’язково станеться, десятки тисяч щойно звільнених мірінських рабів, без сумніву, вирішать іти разом з нею на захід, боячись лишатися вдома... але ж може так статися, що на марші їх чекає ще гірша доля. Навіть якщо Дані спустошить усі комори в Міріні й лишить місто помирати з голоду, як їй нагодувати стільки людей? На шляху її чекають труднощі, кровопролиття й небезпеки. Сер Джора її застерігав. Він стільки разів попереджав її, він... «Ні, я не думатиму про Джору Мормонта. Нехай ще трохи помучиться».
— Тепер я побачуся зі шкіпером торгової галери,— оголосила вона. Може, в нього новини будуть кращі.
Але надія виявилася марною. Шкіпер «Синьої зірки» був картянин, тож, коли його спитали про Астапор, полив рясні сльози.
— Місто спливає кров’ю. На вулицях гниють непоховані мерці, кожна піраміда — озброєний табір, а на базарах не продають ні харчів, ні рабів. А бідолашні дітлахи! Горлорізи царя Клеона позбирали з усього Астапора всіх високородних хлопчиків, щоб зробити з них незаплямованих і відновити справу, але на їхнє тренування підуть роки.
Найбільше Дані здивувало те, наскільки насправді вона не здивована. Їй пригадалася Іроя, дівчина-лазарянка, яку вона колись спробувала захистити, і що з нею потім сталося. «В Міріні буде те саме, коли я піду геть»,— подумала вона. Раби з бійцівських кубел, вирощені й вимуштрувані вбивати, вже виявили себе некерованими та сварливими. Вони, схоже, вирішили, що тепер місто належить їм, а разом з ним — усі його чоловіки й жінки. Серед вісьмох повішених було двоє таких. «Більше я нічого вдіяти не можу»,— сказала Дані собі.
— Чого ви хочете від мене, капітане?
— Рабів,— озвався той.— У мене трюми по вінця повні слонової кості, амбри, шкур зоней, інших вишуканих товарів. Я б їх радо обміняв на рабів, щоб продати потім у Лісі й Волантисі.
— У нас немає рабів на продаж,— відтяла Дані.
— Королево! — ступив наперед Дааріо.— На узбережжі повно мірінців, які благають дозволу продатися цьому картянину. Там ними просто кишить як мухами.
Дані була вражена.
— Вони самі хочуть бути рабами?
— Ті, що до нас приходять, люди освічені й гарного роду. Такі раби вельми високо цінуються. У вільних містах вони будуть за учителів, писарів, постільних рабинь, навіть цілителів і жерців. Спатимуть на м’яких ліжках, гарно їстимуть і замешкають в особняках. Тут вони все втратили, вони живуть у страху та злиднях.
— Зрозуміло,— мовила Дані. Може, і не варто так дивуватися, якщо розповіді про Астапор правдиві. Дані мить поміркувала.— Будь-хто, якщо він сам захоче продатися в рабство, може вчинити так на свій розсуд, але,— вона піднесла руку,— дітей своїх продавати не вільно, й так само чоловікові не вільно продавати свою жінку.
— В Астопорі щоразу при продажу раба місто брало собі десятину з ціни,— підказала Місанді.
— Ми вчинимо так само,— вирішила Дані. Перемоги у війнах здобуваються не лише мечами, а й золотом.— Десятину. Золотими або срібними монетами, або ж слоновою кісткою. Шафран, гвоздика чи шкури зоней у Міріні не потрібні.
— Все буде зроблено, як наказуєте, славетна королево,— мовив Дааріо.— Десятину для вас збиратимуть мої штормокруки.
Дані усвідомлювала: якщо збирати десятину візьмуться штормокруки, принаймні половина золота загубиться по дорозі. Але ж середні сини не кращі, а незаплямовані хоч і непідкупні, зате неосвічені.
— Буде вестися облік,— сказала вона.— Знайдіть серед вільновідпущеників людей, які вміють читати, писати й лічити.
Залагодивши справу, шкіпер «Синьої зірки», уклонившись, пішов собі. Дані тривожно посовалася на лавці чорного дерева. Вона боялася того, що чекало на неї попереду, але вона й так відтягувала це занадто довго. Юнкай і Астапор, загроза війни, шлюбні пропозиції, а понад це все — похід на захід... «Мені потрібні мої лицарі. Потрібні їхні мечі та їхні поради». Та на саму думку, що вона побачиться з Джорою Мормонтом, вона почувалася так, наче ложку мух проковтнула: її мучила злість, хвилювання, нудота. Вона просто відчувала, як ці мухи дзижчать у животі. «Я кров од крові дракона. І маю бути сильна. Коли я стрінуся з ними, в очах моїх палатиме вогонь, а не стоятимуть сльози».
— Перекажіть Бельвасу, щоб привів моїх лицарів,— звеліла Дані, поки не передумала.— Моїх добрих лицарів.
Дужий Бельвас сопів після довгого підйому, коли заводив лицарів у двері, м’ясистими долонями тримаючи їх за руки. Сер Баристан увійшов, високо тримаючи голову, а от сер Джора, наближаючись, втупився у мармурову підлогу. «Один гордий, другий винуватий». Старий зголив білу бороду. Без неї він видавався на десять років молодшим. Усі троє зупинилися перед лавкою. Дужий Бельвас відступив і став собі, схрестивши руки на пошрамованих грудях. Сер Джора прокашлявся.
— Халесі...
Вона страшенно скучила за цим голосом, але має виявити суворість.
— Помовчіть. Я скажу вам, коли говорити,— вона підвелася.— Коли я послала вас у клоаку, то в душі сподівалася, що більше вже вас не побачу. То був би гідний кінець для брехунів — втопитися в нечистотах работоргівців. Я гадала, що вами займуться боги, але ви повернулися до мене. Мої галантні вестероські лицарі — донощик і перекинчик. Брат вас би обох повісив...— (Вісерис так точно. Як учинив би Рейгар, Дані не знала).— Визнаю: ви допомогли мені взяти місто...