Віллас Тайрел. Тиріон зловтішався з безпомічної люті Серсі.
— Це той каліка? — зронив він.
Батько охолодив його поглядом.
— Віллас — спадкоємець Небосаду, про нього розповідають як про лагідного й чемного парубка, який любить читати книжки й роздивлятися зорі. Ще він обожнює парувати тварин, має найкращих у Сімох Королівствах хортів, яструбів і коней.
«Ідеальний союз,— подумав Тиріон.— Серсі теж має пристрасть до парування». Йому шкода було бідолашного Вілласа Тайрела, і він не знав — сміятися йому з сестри чи плакати за нею.
— Я б обрав спадкоємця Тайрела,— підсумував лорд Тайвін,— але якщо ти надаєш перевагу комусь іншому, можу вислухати твої міркування.
— Як мило з твого боку, батьку,— з крижаною ввічливістю озвалася Серсі.— Важкий вибір ти переді мною поставив. Кого краще взяти собі в ліжко — старого кальмара чи каліку-псаря? Мені потрібно кілька днів на роздуми. З твого дозволу, я піду?
«Ти ж королева,— так і кортіло Тиріону сказати їй.— Це він у тебе має дозволу просити».
— Іди,— мовив батько.— Поговоримо згодом, коли ти опануєш себе. І пам’ятай про свої обов’язки.
Серсі вилетіла з кімнати, не приховуючи люті. «Та врешті-решт вона зробить, як скаже батько». Так було і з Робертом. «Хоча не слід забувати про Джеймі». Коли Серсі вперше вийшла заміж, брат був набагато молодший, а на другий шлюб він, либонь, так легко не погодиться. Бідолашний Віллас Тайрел може випадково підхопити смертельну заразу — меч у кишках, а це трохи попсує союз Небосаду з Кичерою Кастерлі. «Слід мені щось сказати, але що? „Перепрошую, батьку, але вона хоче заміж за брата“?»
— Тиріоне!
— Сурма герольдів викликає на арену мене? — покірливо усміхнувся карлик.
— Твоя блудливість — твоє слабке місце,— заговорив лорд Тайвін без підхідців,— та, можливо, частково провина лежить і на мені. Зростом ти не вийшов, тож я незрідка забуваю, що ти вже дорослий, а в дорослого чоловіка — дорослі потреби. Давно час тобі одружитися.
«Я вже одного разу одружувався, чи ти забув?» Тиріон скривив вуста, і з них зірвався напівсміх-напівгарчання.
— Це перспектива шлюбу так тебе тішить?
— Я просто уявив, який красень-наречений з мене вийде.
Можливо, саме дружина йому і потрібна. Якщо з нею він отримає землі й фортецю, зможе поїхати подалі від королівського двору Джофрі... подалі від Серсі й батька.
«З іншого боку, ще є Шей. Їй це не сподобається, хай скільки вона запевнятиме, що їй досить бути і повією біля мене».
Щоправда, цей аргумент навряд чи вплине на батька, тож Тиріон, випроставшись на своєму кріслі, мовив:
— Ти хочеш одружити мене з Сансою Старк. Та чи не сприймуть Тайрели цей шлюб як виклик, коли вже вони мали власні плани на дівчину?
— Лорд Тайрел не підніматиме питання панни Старк до весілля Джофрі. А якщо Санса доти вже буде в шлюбі, про які образи може йти мова, якщо вони й не натякали на свої наміри?
— Щира правда,— мовив сер Кеван,— а невдоволення швидко минеться, коли вони отримають пропозицію одружити Серсі з Вілласом.
Тиріон потер напівзагоєний обрубок носа. Час від часу шрам свербів просто нестерпно.
— Його світлість королівський прищ перетворив Сансине життя на пекло з того самого дня, як помер її батько, а тепер, коли вона врешті-решт позбулася Джофрі, ви пропонуєте їй шлюб зі мною? Виняткова жорстокість! Навіть як на тебе, батьку.
— А ти що, збираєшся її кривдити? — у батьковому голосі звучало не так занепокоєння, як цікавість.— Моя мета — не ощасливити дівчину, і тебе це не має обходити. Наш альянс на півдні може бути твердим, як мури Кичери Кастерлі, але ж потрібно ще повернути Північ, а ключ до Півночі — Санса Старк.
— Вона ще дитина.
— Сестра твоя присягає, що її жіночність уже розквітла. Якщо так, вона вже відданиця, готова до шлюбу. І ти маєш позбавити її цноти, щоб ніхто не зміг сказати, що шлюб недійсний. Потому, якщо захочеш почекати ще з рік, перш ніж знову лягати з нею в ліжко, матимеш на це право як законний чоловік.
«Єдина жінка, яка мені зараз потрібна, це Шей,— подумав Тиріон,— а Санса, хай що ви там кажете, зовсім дівчинка».
— Якщо ви так хочете вберегти її від Тайрелів, чому не відіслати її до матері? Може, це переконає Роба Старка прихилити коліно.
Вигляд у лорда Тайвіна був презирливий.
— Відішли її в Річкорин — і мати швидко підшукає їй пару з Блеквудів чи Малістерів, щоб підкріпити синові союзи на Тризубі. Відішли її на північ — і місяця не мине, як її видадуть за якого-небудь Мандерлі чи Амбера. Але й тут при дворі від неї не менше небезпеки, як уже довела ця справа з Тайрелами. Тому вона має одружитися з Ланістером, і то швидко.
— Майбутній чоловік Санси Старк може претендувати на Вічнозим,— втрутився дядько Кеван.— Це тобі не спадало на думку?
— Якщо не хочеш дівчину собі, віддамо її комусь із твоїх двоюрідних братів,— сказав батько.— Кеване, Лансель уже одужав, зможе піти до вінця?
Сер Кеван завагався.
— Якщо привести дівчину до нього, обітницю він скаже, навіть лежачи в ліжку, а от позбавити її цноти... ні, я б запропонував когось із близнюків, але Старки тримають обох у Річкорині. Там і Дженнин хлопець Тайон, а так би він підійшов.
Тиріон не втручався: він знав, що цей спектакль розігрується для нього. «Санса Старк»,— міркував він. Санса, яка тихо говорить і солодко пахне, яка любить блавати, балади, звитяги і високих галантних лицарів з гарненькими личками. Тиріон почувався так, наче знов опинився на тому «мосту» з кораблів, і під ногами хиталася палуба.
— Ти ж хотів винагороди за свої заслуги в бою,— переконував лорд Тайвін.— Ось твій шанс, Тиріоне,— кращий тобі навряд чи колись випаде,— він нетерпляче побарабанив пальцями по столу.— Колись я сподівався пошлюбити твого брата з Лайсою Арин, але не встиг — Ейрис призвав Джеймі у королівську варту. Коли ж я запропонував лорду Гостеру віддати Лайсу за тебе, він відповів, що для дочки хоче цілого чоловіка, а не половинку.
«І тому віддав її за Джона Арина, який їй у дідусі годився». Зважаючи на те, на кого перетворилася Лайса Арин, Тиріон був навіть вдячний і зовсім не образився.
— Коли я запропонував твою кандидатуру Дорну, мені відповіли, що така пропозиція — образлива,— провадив лорд Тайвін.— Пізніше я отримав схожі відповіді від Йона Ройса і Лейтона Гайтавера. Зрештою я опустився так низько, що навіть запропонував віддати за тебе Флорентову дівчину, з якою Роберт переспав на шлюбній постелі власного брата, але її батько вирішив за краще віддати її за одного зі своїх лицарів.
Не хочеш Сансу Старк, я підшукаю тобі іншу дружину. В королівстві має знайтися лордійчук, який радо розлучиться з дочкою, щоб потоваришувати з Кичерою Кастерлі. Леді Танда пропонувала Лоліс...
Тиріон перелякано здригнувся.
— Та я радше собі дещо відріжу й згодую козам!
— Тоді розплющ очі. Панна Старк юна, пишна, слухняна, високого роду, а головне — досі дівчина. І з личка гарненька. Чого ти вагаєшся?
«А й справді — чого?»
— Такі вже в мене примхи. Дивна річ, але я б надав перевагу жінці, яка захоче мене бачити у своєму ліжку.
— Якщо ти гадаєш, що твої повії хочуть тебе бачити у своєму ліжку, ти ще більший дурень, ніж я підозрював,— мовив лорд Тайвін.— Ти мене розчаровуєш, Тиріоне. Я вважав, така пара тебе порадує.
— Усі ми знаємо, як багато для тебе важить моя радість, батьку. Але не все так гладенько. Ключ до Півночі, кажете ви? Але Північ нині в руках Грейджоїв, а у короля Балона є дочка. Чому Санса Старк, а не вона? — він зазирнув у батькові холодні зелені очі з золотими блискітками.
Лорд Тайвін з’єднав пальці під бородою.
— Балон Грейджой не правити хоче, а плюндрувати. Нехай потішиться зі своєї коронованої осені, за якою неминуче прийде північна зима. Для підданих він не зробить нічого, щоб вони його полюбили. До весни північани під зав’язку наїдяться кракенів. І коли ти привезеш онука Едарда Старка додому — повернути те, що належить йому по праву, і лорди, і простолюд піднімуться як один, щоб усадовити його на престол пращурів. Ти ж, сподіваюся, зможеш подарувати жінці дитину?