— Завжди треба вживати заходів застороги,— пролунав голос із російським акцентом.— Другий трекер був під автомобілем, на той випадок, якщо перший знайдуть… Ти найбільший гівнюк, якого я коли-небудь зустрічав. Треба було провалити тобі череп ще в готелі, разом із Вандою.
— Де моя донька?
Габрієль насилу володав язиком. Увесь правий бік його обличчя набряк. Але боляче не було. Його анестезією був страх.
— Ця дурепа Ванда порвала з нами три роки тому. Вона устаткувалася, але я стежив за нею. Ніколи не довіряв тим, що липнули до неї. Ти був одним із них. Я наглядав за тобою. Винюхував і врешті виявив, що ти не той, за кого себе видаєш. Побачив, що ти повертаєшся до Сагаса, і все второпав. Батько одного з них.
— Одного з них, кого? Чому ви робите це?
— Тому що мені платять. Це моя робота.
Чоловік заходився коло свого завдання. У протигазі з подвійним фільтром, довгих жовтих рукавицях, синьому халаті, в яких ходять технічні працівники, він скидався на велетенську жахливу мураху. Голе тіло гойдалося над ним, немов кулон.
— Каустична сода зробила б із тебе піну, але кісток би не розчинила. А плавикова кислота набагато потужніша, вона любить кальцій, вона все знищує. Тут чимало запасів її серед порожніх барил. Ще надовго вистарчить…
Як у грі під час ярмаркових гулянь, коли зі скляної скриньки маленьким підйомним краном намагаються дістати плюшеву іграшку, він помістив трейлер із трупом над резервуаром, із якого ще й досі курілася кислотна пара, отруюючи повітря. Зачекав, поки тіло перестане гойдатися.
— Я ще раз пройшов по твоїй хаті, намагаючись відшукати картину. Ванда мала забрати її після смерті Хмельника, бо ми не любимо, щоб такі речі ходили по руках. Це справляє враження, чи не так? Але цей клятий антиквар виліз бозна-звідки і забрав її у нас перед носом. І внаслідок цього виникла ціла купа лайна. Тепер мені доводиться прибирати.
Він сіпнув за важіль. Біляста маса почала помалу опускатися в циліндр. Руки, череп, а потім і все цілком поринуло в шумовиння, що скидалося на клекіт у пляшці содової води, яку струснули перед тим, як раптово відкоркувати. Краби накинулися на кожен міліметр шкіри і розпочали свою жахливу працю. Габрієль насилу стримався від блювоти: органічна маса танула просто у нього на очах. Уже друге тіло опинилося у стані безформного кім’яха жиру.
— Хмельникова смерть ніяк не вплинула на те, що відбувається в його складі, він навіть лишив мені ключі. Любив я цього дядька… Знаєш, це найліпше місце у світі для того, щоб здійснювати чистку. Поглянь…
Менш ніж за дві хвилини після цілковитого занурення лишився тільки шматок мотузка, яким були спутані голі ноги тієї жінки. Габрієль закашлявся і сплюнув довгою ниткою жовчі. Допіру розплющив око, як у щелепу йому поцілив добрячий удар. Опустивши протигаз на шию, чоловік згріб його за комір. Не був він високий, але то було справжнісіньке бидло, з коротким білявим чубом, прилизаним, наче йому наділи на голову восьминога. Частину шиї займало татуювання павутиння. Ліву щоку перетинали сліди від подряпин — вочевидь, їх завдала Ванда, коли він убивав її на березі.
— Ти не з тих, що кидають почате, гівнюк. Бач, я мусив урвати роботу із цими двома, коли дізнався, що ти з’явився на півночі. Зумів ти уникнути лап жандармів, хоч твоєю спермою був заляпаний увесь Вандин труп. Ти впертий, наче грізлі.
Ще один неочікуваний удар. Габрієль відчув присмак крові в роті й виплюнув її йому в обличчя. Чоловік утерся зворотним боком долоні й вишкірився зубатою акулячою посмішкою.
— А вона нічогенька була, та твоя доця, коли я затягнув її до автомобіля. Я трохи погрався з нею, перш ніж доправив її туди, куди треба було.
— Я уб’ю тебе.
— Ти мене уб’єш? Побачимо, що з тобою буде, коли я вмочу тебе в кислоту. Почну з маківки і зупиню в такому положенні, поки з’являться мізки. Залишу трохи повисіти. Потім повторю маніпуляцію, поки почне розчинятися череп. Як ти гадаєш, що з тобою буде, коли кислота пожиратиме твій мозок? Ага, зачекай, зачекай, у мене є ще один трюк для тебе.
Він дістав із кишені Габрієлів телефон і ввімкнув йому голосове повідомлення, яке надіслав Поль.
«Я в готелі “Нептун”, у Берк-сюр-Мер. Зателефонуй мені, навіть якщо буде третя година ночі. Твоє мовчання починає мене серйозно непокоїти».
— Готель «Нептун»… Покінчивши з тобою, я вколошкаю твого колегу. Потім твою стареньку матінку. Я виллю на неї каструлю окропу, потім гилитиму її руками й ногами, потрощу кістки…
Габрієль хотів було кинутися на нього, але чоловік відскочив від нього, мов той матадор. Сховав телефон і відійшов у куток. Голос його губився в порожнечі. Габрієль марно бився у своїх путах, здираючи шкіру, вони були міцно затягнуті.