Вони ввійшли до зали для розтину. Справжнісінький холодильник. Поль защіпнув свою куртку. Тільки долівку вимостили тут синтетичними кахлями. Хірургічна лампа була ще з 80-х років, решта ще давніша, на стінах жовтуваті керамічні кахлі, одна з двох умивальниць розкололася, пристрій для зважування органів безнадійно застарів. Чорна діра у стелі слугувала для провітрювання, але трупний дух садив наче кувалдою.
Луїза була вже на місці, щоб робити знімки тіла і стежити за правильним забором зразків. Вона коротко зиркнула на батька, потім на чоловіка, з яким зустрічалася вже три місяці. Альфред Андріє, судовий медичний експерт, розглядав у світлі хірургічної лампи рентгенівський знімок. У сімдесят років цей старий чоловік, здавалося, одружився з лікарнею, вперто відмовляючись іти на заслужений відпочинок. Хто ж погодиться зайняти його місце в цій глушині? Як частенько він казав: «Настане такий день, коли я зроблю розтин самого себе».
Давид Ескіме пішов приготувати інструменти на лабораторному столі біля раковини. Персоналу бракувало, то він регулярно асистував лікареві і, як по правді, Андріє дедалі менше дотримувався правил. У маленьких містах користувалися підручними засобами і здебільшого обходилися без надто суворих протоколів.
Поль звернувся до своєї дочки. Йому хотілося знати, чи вона часом не ідентифікувала загиблу як Жулі Москато. Луїза знизала плечима. Підійшла до голого трупа, що лежав пластом на металевому столі, з простягненими уздовж тіла руками і розставленими ногами. Андріє поголив жінці голову, зробивши ще анонімнішою. Намагався витерти кров зі сплюндрованого обличчя. Жандарм поглянув на її вуха без прикрас, на блакитне око, що вже потьмяніло, зайшло поволокою і вийшло з орбіти, потім його погляд ковзнув униз, до живота з двома дірами, що були не більші, ніж монети по одному сантиму.
— Коли востаннє ставався справді кривавий злочин у нашому окрузі? — запитав Андріє.— Пам’ятаєш історію про того типа, який застав жінку в ліжку зі свояком — і зарізав обох розбитою пляшкою з-під пастису? Коли то було?
— Років два тому,— відказав Поль.— Може, три.
Андріє похитав головою.
— Справді… Швидко летить час. Гаразд, повернімося до нашої справи… Разом із твоєю дочкою ми взяли двадцять чотири мазки із зон можливого контакту зі злочинцем, а саме — з внутрішньої та зовнішньої поверхонь обох рук; із-під нігтів лівої руки — вона, ймовірно, подряпала нападника; з горла, на якому видно сліди задушення, з оральної, анальної та вагінальної зон. Зразки склистого тіла, нігтів і волосся — для токсикологічних досліджень. Взяли змиви з ділянок довкола вхідних отворів від куль.
— Труси і шкарпетки, що були в роті, теж опечатані для експертизи,— уточнила Луїза.
— І на шкарпетках майже немає слини,— додав експерт.— А в жінки з тканиною в роті її мало б виділятися чимало.
Поль знову глянув на жертву, помітив родимку в неї на лівій молочній залозі й ще одну коло пупа. Замалі, щоб бути прикметами. Він згадав, що в справі Москато батьки не вказали жодних прикмет на тілі їхньої дочки. Ні родимки, ні шраму, ні татуювання… Жулі не робили хірургічних операцій, у лікарні вона була раз чи двічі після падіння з велосипеда. Він глянув на Луїзу.
— Родимки… Ти зробила фото?
Вона кивнула. Експерт вказав на два татуювання на лівій руці трупа. Одне було зображенням барвистої матрьошки, а друге — диявола, виконане чорною і червоною барвами, із цапиними рогами, іклами і роздвоєним язиком. Старий погукав Ескіме, вони удвох перевернули тіло. Посеред спини було зображення ковбоя з гострими рисами обличчя, довгою хвилястою чуприною і стетсоном на голові. У кожній руці він тримав націлений револьвер. Луїза поробила знімки. Перевернувши тіло на спину, Андріє розвів йому щелепи і відтягнув униз нижню закляклу губу.
— Шийки деяких зубів, що вціліли після удару, оголені, я роблю висновок про наявність того, що зветься карієсом Левенталя. Я вже бачив це у героїнових наркоманів. Ця жінка вживала наркотики, але, на мою думку, з певного часу перестала, можливо, відтоді минув не один рік.
— Чому?
— Під час огляду я не знайшов жодних ознак ін’єкцій. У героїнових наркоманів усі вени спалені, випнуті. Я виявив ціанотичні вени, але ніщо не вказує на недавнє вживання. Токсиколог зможе визначити точніше за аналізом волосся, якщо покинула вона не надто давно.
Він трохи відхилився, згорбившись під халатом. Руки його тремтіли. «Добре, що його пацієнти мертві»,— подумав собі Поль.