Відбувши три роки у в’язниці, той чоловік переїхав із Шамбері до Орньяку, що за десять кілометрів від Сагаса. Спершу він працював на гідроелектростанції озера Міруар, потім найнявся прибиральником у готель «Бескид».
Габрієль міг уявити, як захвилювався тоді після цього відкриття, такі самі емоції заполонили його і зараз. Напевно, жандарми — і він передусім — накинулися на того типа, мов кліщі на пса. Лекуантр знав Жулі, вони разом працювали в готелі й, звісно ж, бачилися в коридорах. Будинок підозрюваного обшукали 20 квітня 2008 року.
Габрієль хутко переглядав рапорти. Незважаючи на ретельне розслідування, між Лекуантром і зникненням Жулі не виявили ніякого зв’язку. Аналіз його телефонних дзвінків і електронної пошти не з’ясував нічого підозрілого. Жоден клієнт ніколи не скаржився на відхилення у його поведінці. Згідно із записом, того дня, коли сталася трагедія, він працював до двадцятої години. Не міг він викрасти Жулі.
Габрієль рухався далі. Повторні допити, очні ставки, огляди, експертизи… Протоколи були наповнені свідченнями про те, що «то була хороша і приємна дівчинка», «з тих крихіток, що часом казяться». Викладачі характеризували її як хорошу ученицю, хоч восени 2007 року, у першому триместрі, навчалася вона нижче за свої можливості. Зауважили, проте, що якраз перед трагедією вона піднялася на п’яте місце в класі. У справі Жулі розглядалася цілком, під усіма кутами зору, завдяки свідченням тих, що мали з нею справу.
Папери були заповнені сотнями документів, що свідчили про довгі копіткі перевірки. Усіх в’язнів, звільнених із-під варти, допитали про те, де вони були, коли сталася трагедія. Цілі місяці слідчих дій, які врешті зайшли у глухий кут.
Від тих пляшечок із віскі й пива у нього запаморочилося у голові. Габрієль проглядав папери, переслідуючи дві цілі: знайти щось про той сірий «форд», про який обмовився Поль, і з’ясувати щось із приводу його приходу в готель восени 2008 року.
Перший слід того автомобіля трапився під датою 23 травня 2008 року. За два місяці після трагедії його відділ переглянув записи від сьомого і восьмого березня камер відеоспостереження на дорожньому митному посту автостради А40, за десять кілометрів від Сагаса. У день зникнення о 14:48 сірий «форд» проїхав той пост у напрямку Сагаса, а о 17:57 прямував у зворотному напрямку до Ліона. На автомобілі був фальшивий номер. Водій оплатив дорожнє мито готівкою.
Габрієль розглянув невиразну світлину, долучену до справи. Руки його тремтіли. Автомобіль камери зняли знизу, що там було за лобовим склом — визначити неможливо.
Фальшивий номер, швидкий в’їзд і повернення, затемнені шиби… Не було сумніву: він чи ті, хто були в ньому, викрали його дочку.
Він одним духом допив своє пиво. Ставши навколішки, швидко порозкладав аркуші на долівці, а потім поскладав на купи, переглядаючи їх один за одним і відкладаючи ті, що стосувалися сірого «форда». Сповіщення, оголошення в розшук того «форда» по всій Франції, але запізно. Восьмого березня пошук застряг на митному посту Ліона. Жандарми отримали цілу купу дзвінків і помилкових свідчень. Стільки хибних слідів перевірено було, стільки надій пропало…
…до 9 липня 2012 року, через п’ятсот сторінок. За чотири роки той сірий «форд» виявили спаленим у полях на околицях Лілля. І там номер не був зареєстрований. Замість запасного колеса під килимком у багажнику лежали три фальшиві номери, серед яких був і той, що його зафіксували камери 2008 року. Отак з’ясувався його зв’язок із цією справою.
Згідно з протоколом, який склала поліція Лілля, паліїв затримали завдяки відбитку пальця, який виявили в багажнику. То були двоє молодих хлопців з Рубе, які вже значилися в базі даних. Вони пояснили, що викрали автомобіль посеред білого дня на стоянці комерційної зони в Ікселі, бельгійській громаді під Брюсселем.
Автомобіль викрадачів Жулі, який поцупили у Бельгії і спалили у Франції два пройдисвіти. Габрієль подумав про те, що казав Поль: мовляв, він переїхав із Сагаса на північ країни. Уявив, у якому стані був тоді… Чотири роки розслідування — і навіть найменшого сліду, відчай. А потім цей випадок. Невже він сам, без свого жандармського кепі, обшукав Іксель і околиці бельгійської столиці, щоб вийти на власників автомобіля? Чи навпаки — покинув усе, щоб провалитися в депресію і поволі гинути далеко від Сагаса і його клятих гір?