— Інфільтрація.
— Щось таке, тим-то і фальшиві документи купив, на той випадок, якщо вони почнуть дізнаватися про тебе або порпатися у твоїх речах, коли тебе не буде поруч. Усіх прогалин між цим епізодом і твоїм приїздом у Сагас іще неможливо заповнити, але настала пора, коли ти вирішив повезти ту жінку туди, де все розпочалося. Може, ти пообіцяв їй романтичний вікенд у горах? Ви удвох спокійно їдете «мерседесом», автострадами, національними трасами… І ось посеред ночі ти приїздиш у той самий готель, винаймаєш ту кімнату, що й вона колись… Цікаво, запідозрила вона пастку, вгледівши табличку «Сагас»? Чи вона задрімала, коли ви під’їжджали? Уявляю, яке обличчя в неї було, коли вона це побачила!
Габрієль не здатен був щось підтвердити, але він знав, що Поль каже, як воно було. Усе складалося.
— Джигалися ви, перш ніж заїхати в Сагас? Перед від’їздом? Чи в машині, на майданчику для відпочинку, як двоє закоханих? Свіжа сперма живе довго, під час розтину неможливо визначити точного часу статевого контакту, який мав місце упродовж останніх дванадцяти годин. Словом, тоді…
Поль відчинив залізну шафу і взяв звідти кулон, де книжка була вже закрита.
— …у сьомій кімнаті сталася сварка.
Габрієлеві очі зблиснули.
— У неї був цей кулон на шиї, еге? Усі ці роки вона носила кулон моєї доньки. Тим-то Лекуантр і знайшов його під ліжком.
Поль переконано кивнув.
— Атож. Через це ви посварилися. Ти зірвав у неї із шиї кулон, почав допитуватися. Не знаю, що вона сказала тобі чи що саме зробила, але тоді ти впав на ліжко. Кулон, готель, Ванда — усе це було занадто інтенсивне для твого мозку. Може, ти знепритомнів? Був при свідомості, але цілком безпам’ятний? Як витлумачила Ванда те, що сталося? Усвідомила, що в тебе амнезія? Єдине можна сказати з певністю, що вона вшилася… Забрала свої речі, поцупила твій гаманець і чкурнула дверми, що ведуть на майданчик…
— Двері були відчинені. Коли я отямився і пішов поглянути на птахів, вони були відчинені.
— Але чому вона не забрала ключів від твого автомобіля? Як збиралася покинути місто? Гадаю, оскільки її застали неготовою, вона втратила будь-який практичний глузд. У поспіху вона не змогла ухвалювати правильних рішень. І це приводить нас до історії про шкарпетки у роті.
Габрієль насупив брови. Він понишпорив у купі світлин, поглянув на обличчя небіжчиці, зняте широким планом, і ті шкарпетки, забиті в рота.
— Поясни.
— Їй запхали ті шкарпетки після смерті. Як на мене, вбивця хотів повісити вбивство на тебе.
Габрієль покрутив головою.
— Я не можу встежити за твоїми міркуваннями.
Поль поклав трекер у пакеті поруч із кулоном.
— Власник цієї штуки… Скажу коротко: він їхав за вами з півночі, ховався десь поруч. Залишався на стоянці, спостерігав? Принаймні він перейняв ту Гершвіц, коли ти був непритомний. Може, вона все йому розповіла, може, він уже знав, хто ти насправді, хтозна. Потім він повіз Гершвіц своїм автомобілем, пообіцявши, що витягне із цієї халепи. Подався шукати безлюдної місцини. Приїхав до сміттєпереробного заводу. Погрожуючи зброєю, змусив Гершвіц скинути взуття, шкарпетки і погнав її босоніж по гальці.
— Навіщо він таке вчинив?
— Може, тому що несповна розуму? Це приносило йому задоволення, і він хотів погратися, перш ніж замордувати її? Я дізнавався, ці хлопці з російської мафії геть несамовиті, справжнісінькі психопати. Вона біжить, ламає щиколотку, беззахисна і нездатна втікати. Він змушує її проковтнути шахову фігурку — адже це улюблена гра твоєї доньки або просто він полюбляє такі ігри. Убиває її двома пострілами, потім інсценізує зґвалтування: кляп, спущена білизна, садна між стегнами, внутрішні ушкодження ломакою, що мали свідчити про насильство. Тієї миті птахи на сусідніх деревах сполохалися і почали налітати одне на одного у пітьмі. Була десь друга година ночі…
Габрієлеві нелегко було уявити ту сцену: чоловік заганяє ломаку в статевий орган своєї жертви, а довкола злива птахів. Шпаки не завадили йому довести до краю свою справу, але, можливо, змусили поспішити, а отже, і наробити помилок.
— Ти в готелі, виходиш із кімнати. Я вже казав, у мене є цілком вірогідні свідчення мешканців сусідньої кімнати, які знімають із тебе підозри. Ти повинен подякувати цим птахам. Без них для тебе усе було б непросто…
Поль помовчав кілька секунд, замислившись, потім провадив:
— Бачу тільки одну причину, з якої вбивця Гершвіц не застрелив тебе у тому сум’ятті: він розумів, що ти нічого не тямиш. Ти знайшов Гершвіц, але це і все. А слід Ванди нікуди не веде. Доказ цього — те, що ти повернувся в Сагас, бо нічого іншого тобі не залишалося. Вбивця знає це, тим-то і зоставив нам тіло, хоч міг зробити так, щоб його ніколи не знайшли.