Усередині був записник із покоробленою палітуркою. Попри пластикову обслону, час, як видно, пошкодив її. Поль простягнув Габрієлеві латексні рукавички, і той торкнувся записника, почуваючи, як стиснулося у нього в горлі.
— Обережно,— застеріг Поль.— Якщо папір розпадеться або порветься у тебе в руках, ти все зіпсуєш.
Сторінки злиплися, інші стали цупкі, мов папірус. Жулі, вочевидь, писала пером, синє чорнило зблякло або ж зникло. Перші сторінки прочитати було неможливо, лишилися тільки шматки слів або уривки фраз. Утім вони могли розібрати декотрі дати, що позначали записи.
— …17 липня 2007 року… 21 липня 2007 року… 23 липня…— шепотів Габрієль.— Мабуть, це такий собі інтимний щоденник, який вона почала писати в липні 2007 року. Здається, робила записи кожні два чи три дні.
Поль простягнув руку.
— Дай. Однесемо криміналістам у лабораторію. У нас немає спеціального відділу роботи з паперами, але вони спробують поглянути на цей записник. Якщо можна буде щось із ним зробити, його надішлють до Екюллі.
— Зачекай…
Габрієль намагався прочитати текст у патьоках чорнила і плямах сирості.
— «…коло нього…», «…нетерплячість наших побачень…», «…вгадати, що він любить, він залишається таєм…»
Він звів очі на жандарма.
— Боже милий! Полю, та вона з кимось зустрічалася!
Капітан навіть оком не моргнув — він, хто сьогодні вранці слухав одкровення Луїзи.
— Мабуть, літній роман? — запитав він.— Хлопчина з ліцею, місцевий приятель. Для дівчини її віку нормально.
Габрієль похитав головою. Потім умостився на землі під деревом.
— Ні, Жулі вже мала приятелів і неодмінно знайомила нас із ними, часом надто швидко. А того літа, напевне, було не так. Навпаки, кілька разів у записнику з’являється слово «готель», наполовину стерте, але це воно. Жулі працювала в готелі «Бескид» цілий липень 2007 року. Може, чоловік, про якого вона пише, був клієнтом? А то як вона познайомилася з ним?
Його зіниці спалахнули, коли звів погляд на верховіття дерев, які розгойдував гірський вітер.
— Та й цей кулон, якого вона буцімто купила десь. Це він його подарував, я певен тепер. Тому вона й казала неправду. У неї були стосунки, і ніхто про це не знав. Ми проґавили це, Полю.
Його погляд знову поринув у записник. На аркуші, що був вирваний із блокнота й прилип до іншого, він виявив малюнок шахової партії, зі старанно накресленою шахівницею і фігурками. Внизу напис: «Безсмертна партія Каспарова».
— Тут… це не її почерк,— прошепотів Габрієль.
— Певен?
— Ще й як. Ці слова написала не вона.
Поль зрозумів, що він має рацію. Чорнило там було темне, написано старанно, елегантно і рівномірно, якщо порівняти з попередніми сторінками.
— Жулі вже казала мені про ті «безсмертні» партії Каспарова. Це найвидатніші партії великих гравців, які залишаються в історії.
Габрієль вивчав записник далі. Натрапив на малюнки темним чорнилом, виконані талановитою рукою. На першому була подвійна істота, що складалася з двох чоловіків-близнят, які зрослися грудьми, один усміхнений, другий жахливий, із чорною цапиною борідкою — схожий на диявола. Внизу тим-таки чужим почерком було написано «ксифопаг». На наступних сторінках були накреслені вкрай складні лабіринти, і хибка синя риска намагалася знайти з них вихід, блукаючи вузькими коридорами, петляючи і повертаючись назад. Потім Жулі кілька сотень разів написала фразу: «Як пояснити картини мертвому зайцеві?»
— Що це за маячня?
Ще далі Габрієль виявив нові шкіци: гола Жулі з кулоном на шиї, в провокаційних позах. Ось вона лежить на ліжку, розставивши ноги. Стоїть навколішки, впершись руками в долівку. З пов’язкою на очах, рот роззявлений від насолоди. Чорнило, вочевидь, якісне, не зблякло із часом. Може, навіть китайська туш.
— Це вона. Це моя шістнадцятирічна дочка. Що за мерзотник, що за збоченець міг намалювати таке? Який мерзотник зазіхнув на неї?
Поль мовчав, зазираючи йому через плече. Габрієль більше не затримувався на тих нестерпних малюнках. Перегорнувши сторінку, натрапив на сторінку слів, написаних двома різними почерками, по черзі, наче у грі, де одне одному передає ручку після кожної відповіді. Жулі написала «аnna», він — «rever», вона — «pop», він — «snobons», вона — «radar», він — «semames» тощо.
— Паліндроми.
Полів погляд блукав схилом, сягаючи тієї далекої місцини, де ліс зливався у непросяжну темну стіну.
— Як на гідроелектростанції. Бляха, що це може означати?