— Це що, шантаж?
— Радше співпраця. Тобі багато втрачати, мені вже нічого. Хочеш ти чи ні, ми з тобою вже одна команда.
40
Поль увійшов до свого кабінету. Він був спустошений, його нудило.
Він почувався рибиною, яка потрапила у вершу. Серйозно влип. Коханець його доньки — хоч винен, хоч ні — загинув із його вини. Він стер докази з картки пам’яті, знищив основні докази, кинув тінь на свою кар’єру. Усе це — за двадцять чотири години.
Добре, що ніхто не помітив його відсутності пополудні в бригаді, адже ніхто не працював, крім чергового. Та й був усе ж таки вихідний, то він міг і приходити, й іти собі звідси. Крім того, ніхто не телефонував до жандармерії з приводу падіння з дамби. В цьому хаосі він сяк-так викрутився.
Корінна зателефонувала спитати, коли він повернеться, Поль послався на те, що, як завжди, завалений роботою, і заходився впорядковувати документацію. Перед очима в нього стояло падіння Ескіме і його крик — справжнісінький крик лебедя. Той чоловік мешкав над своїм похоронним бюро, але володів цілою купою будинків. То кому належала та хатина коло озера Нуар? Може, то була родинна спадщина? Його батько через горілку застрелився кілька років тому. Що ж до Давидової матері… вона померла, ще коли Давид був маленький.
Так чи так, хоч йому і кортить, він не здійснюватиме ніяких пошуків щодо тієї хатини, куди 2007 року ходила Жулі. Не варто залишати слідів. Він про все дізнається завтра. Потерпіти.
Поль подумав про щоденник Жулі, про ігри, про шкіци, про ті чудернацькі фрази. Загадав істоту з двома обличчями і напис під тим малюнком: «ксифопаг». Узяв із шафи старий словник і став шукати це слово.
Тератологічне поняття. Ксифопаги (від гр. xíphos — меч і págos — закріплений, скутий) — одна з вад розвитку, за якого подвійний плід (близнята) зрощений у ділянці груднини або її мечоподібного відростка (звідси назва) і має спільний пуп. До них належать і сіамські близнята.
Вада розвитку… Два тіла в одному. Що хотів сказати автор того шкіца? Один добрий, другий злий? То коханець Жулі мав подвійне обличчя? З одного боку — чоловік із гарним становищем, фахом, пречудово інтегрований у суспільство. З другого — щонайгірший збоченець, здатний замовити викрадення людини і відібрати дівчину в батьків.
Він замислено вмостився у фотелі. Луїзі буде тяжко пережити втрату, але вона закохалася в покидька. Чоловіка, що роками катував Корінну, надсилаючи їй анонімні листи, весь час роз’ятрюючи спогади про зниклу дочку. Індивід, що, може, від самого початку володів ключами до цієї загадки, але тримав ту страшну таємницю в собі.
Останні його слова знай крутилися в голові жандарма. «Не на тебе я маю зуб»,— сказав він Габрієлеві, перед тим як стрибнути. Чому він промовив ту фразу? Якщо винести за дужки Габрієля, він мав на увазі, що завзявся на Корінну? Чому? І звідки знав Давид про паліндроми, а отже, і про записник? Та і який зв’язок існував між ним і чоловіком, який зустрічався із Жулі, a priori значно старшим?
Це був його батько?
Подумавши, він відкинув гіпотезу про Давидового батька, вона видалася йому абсурдною. За ті роки, що передували його смерті, старий Ескіме не міг із кимось зустрічатися. Знищений горілкою, він не здатен був малювати лабіринти. Та й Жулі ніколи не могла б закохатися в таку людину.
Повернувся Поль в Альбіон десь о двадцять другій годині, в голові була пітьма. Кортіло розпитати Корінну про Ескіме, про минуле, але він не міг викликати ані найменшої підозри.
Він без апетиту повечеряв. Дружина не чекала на нього, вона дивилася серіал, уклавшись на дивані й накривши ноги ковдрою. Куряче філе і горошок уже захололи. Він не спробував підійти до неї, коли вона заявила, що вкладається спати. За п’ять хвилин вона повернулася і стала на порозі кімнати.
— Ми ледве бачимося. Ти дні й ночі проводиш на роботі, ще частіше, ніж раніше, а коли вдома, мовчиш…
— Зараз непросто, ця справа про вбивство…