Він нахромлював горох виделкою.
— Це сталося не зараз,— відказала вона.— Це триває вже цілі місяці.
Вона зачекала, сподіваючись реакції, відповіді, та він і не поворухнувся, і вона пішла. Поль кинув свою виделку на стіл. Він уже не міг.
Уклався на дивані, задивившись на полум’я в каміні. Як і воно, їхній шлюб умирав. Корінна ніколи не оговтається після втрати дочки. Відсутність Жулі, мов рак, повільно, невблаганно і підступно нівечив і вбивав її, а з нею непрямим чином і його. То жити з таким тягарем на сумлінні, про який він ніколи не міг заговорити, означало віддалитися від неї ще далі. Поль гнівався на себе за те, що не зміг боротися.
Відколи повернувся Москато, давні гидкі таємниці Сагаса випливли на чисту воду. Жулі та її таємничий коханець. Таншон із його свинством, Луїза і її мерзенний шантаж. А тепер ще й Ескіме. Хто буде наступний у цьому списку?
Він думав цілу ніч. Допитають Луїзу та співробітників небіжчика. Будуть досліджувати психічний стан Ескіме останніми тижнями, Луїза присягатиметься, що він і не думав про самогубство, що в них були плани про спільне життя… Але у Поля був козир: Ескіме — анонімник, він фотографував трупи, це виправдовувало його вчинок. Не витерпів такого життя, шкодував про свої вчинки. Єдиним виходом було покласти край своєму життю. Досить надійна лінія для судді Кассоре, він був певен. Жандарм надійно триматиме в руках віжки розслідування, щосили намагаючись пощадити свою доньку, адже вона зазнаватиме подвійного приголомшення: коханець виявився анонімником, коханець загинув.
О 6:30 Корінна поїхала на роботу. Він лишив її снідати саму, зачекав, поки вона поїхала, згорнувшись у клубок під ковдрою. Цієї миті він ненавидів себе.
Прийшовши у бригаду о восьмій ранку, він кивнув дочці, яка вже була на місці, й увійшов у свій кабінет. Звісно ж, вона намагалася зв’язатися телефоном з Ескіме, тому що цю ніч мала провести у нього. Мабуть, занепокоїлася його мовчанням.
Тільки перед дев’ятою він почав утілювати свій підступний, але необхідний сценарій: поїхав зі своїм заступником, Бенджаміном Мартіні, до озера Міруар. Седрік Дамеус їхав за ними у своєму автомобілі, щоб узяти можливі відбитки пальців, якщо їх лишив автор написів. Луїза нічого не запитувала й не намагалася податися з ними, то йому не треба було її відмовляти. Він мусив усе зробити, щоб дочка не бачила того кривавого видовища.
Поль зупинився біля гідроелектростанції і дозволив колезі трохи випередити його, поки діставав з багажника фотоапарат, а Дамеус тим часом ніс валізу з обладнанням. Капітан конче хотів, щоб тіло виявив хтось із них.
І його стратегія спрацювала. Заступник погукав його, зайшовши за будівлю станції. Поль прибіг, горло йому перехопило від припливу адреналіну. Побачив криваве місиво, що утворилося після падіння зі швидкістю ста кілометрів за годину. Голова розтрощена, кінцівки вивернуті під неприродним кутом, і літри крові, що розбризкалася довкруги. На довершення до всього почали дзвонити Ескіме, щоб він зібрав те все. Той не відповідав. Що ж, не дивно.
Мартіні був приголомшений. Дамеус поставив валізу додолу і закляк. Поль обережно підійшов. То було щось подібне до жаскої картини Поллока. Жандарм звів очі вгору, де видно було кінець дамби.
— Він не промахнувся.
Ті двоє дивилися на нього, видихаючи хмарки пари. Поль мусив пильнуватися, щоб не забагато говорити і не занадто старатися. Ніякої запопадливості, натяків, діяти за процедурою. Він обернувся до них і дістав із кишені телефон.
— Треба сповістити прокуророві.
— Два мерці за три дні,— пробурмотів Мартіні.— Гадаєш, це має зв’язок з убивством на березі?
— У долині такий відсоток самогубств, що нам не позаздриш, особливо в період чорної смерті. Цей чоловік схожий на самогубця, але не будемо поспішати з висновками. Принеси стрічку. Загородимо це місце і зробимо все, що треба, поки приїде підмога. Сфотографуємо стіни, знімемо сліди, якщо буде така потреба. Недобре воно випадає, але ти знаєш прислів’я. Біда сама не ходить, а десять за собою водить.
Поки жандарми поралися, він зробив кілька необхідних дзвінків. Невдовзі поставлять загороду, потім буде розтин, токсикологічні аналізи й таке інше… Скінчивши останню розмову, він озирнув криваву сцену. Подумав собі, що це найгірший тиждень у його житті.
41
Вбрана у куртку Луїза прибула з рештою групи на стоянку біля станції. Поль зустрів її і молодого Брюне. Показав на вершину дамби.
— Мабуть, стрибнув звідти. Ходімо поглянути. Гайда.