Негайно придбай книжку Калеба Траскмана «Незавершений рукопис». Надсилаю тобі скани фіналу рукопису, який знайшли в Ескіме. Траскман — саме той, кого ми шукаємо. Він автор детективів, Габрієлю. З передмови ти зрозумієш, але читай до кінця. Це неймовірно. Я перевірю, чи його син живе на півночі. Якщо так, то завтра виїжджаю. Видали це повідомлення.
53
Уважно й зацікавлено поринув Габрієль у читання перших сторінок «Незавершеного рукопису» Калеба Траскмана.
Передмова Ж.-І. Траскмана
«Передовсім одне слово: ксифофор».
Так розпочинається книжка мого батька, Калеба Траскмана. Цей рукопис знайшов я в теці на горищі. Батько мав прикру звичку все туди скидати. Купка аркушів формату А4 лежала серед того мотлоху понад рік, на осонні під віконечком, крізь яке цього літа струмувало прегарне сяєво півночі. Мій батько ніколи нікому не казав про цей рукопис, він писав його на самоті у величезній віллі над морем упродовж тих десяти місяців, коли моя мати поволі згасала в лікарні з хворобою Альцгеймера.
Цієї історії, на той час безіменної, він так і не завершив. Проте, гадаю, тут бракує лиш якогось десятка з майже п’яти з половиною сотень сторінок, які налічуються в цьому рукописі. Саме по собі воно дрібниця, але справжнісінька катастрофа літературного жанру, одним із найславетніших представників якого він був. Трилери мого батька змушували тремтіти сотні тисяч читачів, і, звісно, я тримав у руках один із його найкращих романів. Химерний, закручений, надзвичайно страшний. Певна річ, один із найчорніших. Історія цієї письменниці, Леани, яка виліплена з того самого тіста, що й мій батько, захопила мене і нагадала, до якої міри книжки мого батька були дзеркалом його щонайглибших страхів і щонайгірших маній. Гадаю, він не був у злагоді з самим собою, коли виливав свої жахи на папір. А жахіть у цьому романі не бракує, слово Траскмана.