— Ну ж бо, розповідай вже, — нетерпляче промовив Ульман. — Ти буквально замордував мене за ці останні кілька днів, постійно вимагаючи все нової і нової інформації. Як все-таки ти вийшов на Коррідана?
— Може, почнімо все з самого початку? — запропонував я. — Тоді і Крістал, яка б тупа вона не була, змогла би слідкувати за ходом оповіді. Ой! — я тут же отримав від Крістал у щелепу, звелів їй поводитись як слід і поквапно почав свою розповідь, поки мене знову не перервали.
— Як вам відомо, Бредлі, щоби компенсувати збитки, встановив у своєму клубі кілька столів для гри в рулетку, — почав я. — Але в такого виду діяльності нема майбутнього, якщо у вас відсутнє прикриття. Бредлі був достатньо тямущий, щоби збагнути це, тож шукав когось впливового в поліції, хто надав би йому такий захист.
— І вибір його пав на Коррідана? — запитав Ульман.
— Не переривайте, — дорікнула йому Крістал. — Мій тато каже, що люди, які уривають інших...
— Облишмо твого тата, — поквапно втрутився я. — Стули ротик, крихітко, і дозволь говорити мені. — Я глянув на Бікса. — Це моє коліно, а не Крістал: кажу тобі на той випадок, якщо ти хотів би погладити його.
Бікс різко висмикнув руку і навіть трохи зашарівся. Й докірливо глянув на Крістал. Та захихикала.
— Саме так — його вибір упав на Коррідана, — провадив я далі, бо Ульман почав знову незадоволено бурчати.
— Коррідан на той час був уже зіркою Скотленд-Ярду та якраз займався азартним бізнесом у клубах. Бредлі запропонував Корріданові чималий куш, якщо той попереджатиме його про заплановані рейди. Це були легкі гроші, й Коррідан заковтнув наживку. Отоді на сцену вийшов Джеймс Джейкобі.
— Наскільки було би краще, якби ваша розповідь супроводжувалась слайдами, — з жалем сказав Бікс. — Лише уявіть собі появу Джейкобі у розпал снігового бурану! Як би це було захопливо!
— Особливо якщо вкласти діапозитиви догори ногами, — хихикнула Крістал, затулившись меню.
— Я зараз усіх вас підвішу догори ногами, — пригрозив я.
— Не зважайте на тих кретинів, — сказав Ульман. — Продовжуйте, заради Бога!
— Джейкобі був досвідченим злодієм, що спеціалізувався на викраденні коштовностей і планував викрадення колекції Алленбі вартістю у п’ятдесят тисяч фунтів, — сказав я, гостро глянувши на Крістал, котра мавпувала мене. — Однак Джейкобі знав, що сам він таке грандіозне викрадення не зможе організувати.
— Слабак! — з відразою сказав Бікс. — Я зробив би це сам, навіть якби йшлося про удвічі меншу суму!
— І я! — втрутилась у розмову Крістал. — Я зробила б це і за вчетверо менші гроші!
— Отож, він запропонував Бредлі увійти з ним у частку, — продовжував я, ігноруючи їхні балачки. — Бредлі ж подумав, що непогано було б залучити на свій бік поліцію і зробив відповідну пропозицію Корріданові, запропонувавши йому третину здобичі за умови, що Коррідан потім сам займеться справою пограбування і таким чином відведе підозри від Джейкобі.
— Це було розумно, — схвально озвався Ульман. — Гадаю, це все ви дізналися від Нетти?
— Якби ж то! Вона й справді говорила, але, мій Боже, — що вона верзла! Відтак Коррідан, почувши, якою буде його частка, таки погодився на пропозицію. І тут на сцену виходить Нетта. Отож, дев’ять місяців тому вони з Бредлі побралися. Для Бредлі це була єдина можливість змусити її мовчати. Така угода цілком влаштовувала Нетту, адже вона могла й далі жити, як заманеться, за фінансової підтримки Бредлі; а якби він утомився від неї, то вона мала намір як слід подбати про умови розлучення. Бредлі придбав котедж у Лейкемі, щоби звідти займатися організацією пограбування і використовувати його як любовне гніздечко для себе з Неттою.
Банда складалася з Бредлі, місіс Брембі, Джейкобі, Джуліуса Коула та Коррідана. Пограбування було успішним, але Бредлі з Джейкобі посварилися через частку. Бредлі убив Джейкобі. Нетта була присутня при розстрілі.
— А це вже цікаво! — повеселішав Ульман. — Не оминайте кривавих подробиць!
— Джейкобі було вбито з пістолета марки «люґер», котрий Бредлі залишив собі на пам’ять про Першу світову війну. Його прізвище було вигравіруване на руків’ї пістолета, і хоча потім Бредлі витравив його, він знав, що поліція зможе зчитати це в ультрафіолетових променях. Якщо пістолет колись знайдуть, то його, Бредлі, повісять за вбивство. Але Нетті вже набрид Бредлі, і вона «запала» на Коррідана. Тож Нетта непомітно взяла «люґер», поки Бредлі намагався позбавитися тіла Джейкобі на одній із вулиць Сохо, і вирішила заробити на цьому трохи грошенят.
— На що лише здатні жінки заради грошей! — вигукнула вражена Крістал. — Чому в мене ніколи не було нагоди продемонструвати, наскільки я безкорислива?
— Нетта боялася звертатися до Бредлі напрямки, — продовжував я, — отож запропонувала Корріданові шантажувати Бредлі, а тоді вони разом поділили би здобич. Коррідан погодився, але йому потрібен був той пістолет. Він використовував Нетту для власних цілей, бо не довіряв їй. Але Нетта не віддавала йому «люґер». Це було її страховкою на випадок, якщо Бредлі надумає її обдурити.
— Я би довірила тобі все на світі, любий! — сказала Крістал, ластячись до мене.
— Я змушу тебе це підтвердити, щойно буде нагода, — відповів я, лагідно поплескавши її. — А поки що поводься чемно і дай мені можливість продовжити розповідь. Їж своє курча і дивись не поплямуй свою гарненьку сукню!
— Коли вже ви нарешті припините милуватись одне одним, — з відразою промовив Ульман, — і продовжите свою розповідь?
— Корріданові кінець кінцем вдалося притиснути Бредлі і змусити заплатити, — провадив я далі. — Позаяк Корріданові небезпечно з’являтися в клубі, а Нетті не слід було засвітитися в шантажі, то Брембі призначили щотижня їздити в клуб по гроші.
І це все тривало до тієї миті, поки Сельма Джейкобі не дізналася, що Бредлі вбив її чоловіка. Коул оповів їй це, бо був незадоволений, що не отримав своєї частки грошей, які Коррідан вибивав у Бредлі. Однак Коул не сказав Сельмі, що Коррідан із Бредлі заодно, бо боявся Коррідана. Тож Сельма пішла до інспектора, бо знала, що він розслідує убивство її чоловіка, і розповіла те, що повідомив їй Коул. Уявіть собі почуття Коррідана! Якби він дав хід справі, то автоматично б залишився без постійного джерела прибутків — та й Бредлі зчинив би вереск. Але якщо хід справі не дати, то Сельма піде вище — до начальства у Скотленд-Ярді, і тоді йому, Корріданові, буде непереливки. Єдине, що йому залишалося, це спекатися Сельми. Отож, він привів її на квартиру до Нетти, накачав наркотиками, а потім ті двоє інсценізували сцену Неттиного самогубства.
В цю мить подали каву.
— Заради Бога — додаймо туди хоч трохи віскі! — почав благати Бікс. — У мене аж у горлі пересохло від тих ваших оповідок!
Я замовив усім віскі та бренді для Крістал.
— Іще до того, як було вбито Сельму, — продовжив я, коли нам принесли спиртне, — Бредлі дізнався, що Коррідан із Неттою — коханці. Бредлі сказав Нетті, що дав розпорядження Френкі покарати її, хлюпнувши на неї сірчаною кислотою. Не знаю вже, чи справді Бредлі дав таке розпорядження, чи то була суто ідея Френкі, але Нетта присягається, що Френкі й справді б це зробив — а, знаючи його, сумніватися не доводиться. Так чи інакше, але Нетта дійсно була дуже налякана і вирішила за краще десь сховатися. Тіло Сельми надавало їй таку можливість. Коррідан погодився їй допомогти. Отож, вони удвох перефарбували волосся Сельми у колір, подібний до Неттиного, підкупили Коула, щоб той ідентифікував її як Нетту, і повідомили Бредлі, що його дружина наклала на себе руки. Поки що вам усе зрозуміло? — запитав я, обводячи поглядом присутніх.
— Розповідай далі, — зітхнув Бікс. — У мене вже голова пухне, але звук твого голосу чомусь діє заспокійливо.
— І тут з’являюся я, — просторікував я далі. — Бредлі вирушив у морг, щоб упізнати тіло — я також. Корріданові слід було діяти швидко. Він залучив одного зі своїх людей, щоб той перевіз тіло з моргу в котедж у Лейкемі. Це довелося зробити ще й тому, що я знайшов конверт, адресований Анні Скотт, і чомусь дійшов висновку, що вона — сестра Нетти. Мені дали можливість краєм ока глянути на труп, а тоді вже тіло перевезли у Горшем і там знищили вогнем іще до того, як Бредлі зміг його побачити. Це ясно?