Ви подавали заяву до суду?
На водітєля?
Так.
Нє. Горко хтів був, але яка вже разніца, коли в мене одняло ноги. Я — інвалід. Я вже змирилась. Заяви вже не поможуть.
Ви довго лежали в лікарні?
Да. Почті три місяці.
Горко часто до Вас приходив?
Був, мо’, разів три-чотири.
За три місяці?
Да. Я йо’ не просила приходити.
Мені сказали, Ви частково втратили пам’ять. Це правда?
Тут тоже всьо по порядку. Коли я лежала в больніці, до мене приходив псіхіатр, бо в мене було сотрясєніє. Якийсь час я справді не могла шось вспомнити, але це було недовго. Доктора звали Григорій Михайлович, Горко називав йо’ ігриком, я підігрувала — «ґреґ батькович» казала. Вот. А тоді пам’ять стабілізірувалась. Ногам, як бачте, уже всьо. До колін нічьо не чуствую. З доктором ми дуже багато говорили, він мені реально поміг тоді. Горко відвернувся якось. То ми з цим ігриком — ахах! — можна сказати, рідними стали. Ну... і шось у нас намалювалося з ним.
Стосунки?
Да.
Вибачте, але наскільки повноцінні стосунки?
Якшо ви про секс, то да. Ми спали. І зараз спим. Не дивіться, шо я інвалід. Ми тоже занімаємось цим. Горко не знав про нас. Горко в принципі почті нічьо не знав.
Що Ви маєте на увазі?
У нас із доктором свій план був. Григорій зразу побачив, шо в Горка є проблєми з психікою. Він рішив провести експеримент, в якому я мала прикинутись больною. За задумкою я мала сказати Горку, шо багато чого не помню, а він мав би помогти мені всьо згадати. Тоість розказати від себе.
Але для чого?
Для того, шоб доктор міг понять його психіку. Він би сам ніколи не визнав, шо в нього з цим проблєми. А він ставав уже незносним. Різко якось міняться став. Мо’, це алкоголь його так міняє. На кришу чьось лазить начав — сидів там без толку, буває, і роздітий. І страшно, шо ніколи не знаєш, шо в ньо’ там в голові. То він веселий, то кричить — аж очі красні — то шось говорить до себе. А главне, шо ніколи не скажеш, шо в ньо’ шось не так з головою, поки не поживеш з ним.
То чому Ви терпіли це?
У мене нема нікого. А Горко, як-не-як, мені і їсти готував, і розказував весь час шось. Не давав мені вмерти. Іногда він даже був романтичним. А кому треба сьодні одинока інвалідка?
Григорію Михайловичу?
В ньо’ жінка. Діти. Він їх не кине раді мене. А в Горка мотивація хоть була.
Яка?
Криша над головою. Він це добре понімав.
То чого пішов?
Не знаю. Мені кажеться, він до чогось весь час готувався. Думаю, це не було в ньо’ спонтанно.
У нього були інші жінки?
Да. З Мілкою він прям на кухні осьо трахався. З дочкою Йосипа — Зойкою — спав пару раз. Вона мені сама розказала. Ше була якась Ляня — він мені шось говорив про неї — але її ніхто тут ніколи не бачив.
Ви практикували якесь лікування Євгена Горка?
Да, я підсипала йому спєціальні дроблені таблєтки, які притупляють сознаніє. Він думав, шо я їх п’ю, а насправді він сам їх пив, не знаючи. Він називав їх червоними таблеточками.
Допомагало?
Мені кажеться, не дуже. Мо’, того шо він мішав їх із своєю зеленою настойкою. Чаполоччю називав її.
Ви припускаєте, де він може бути зараз?
Нє. Зовсім нє. Його дуже важко розгадати.
Думаєте, він ще у цьому місті?
Не знаю.
Чому Ви попросили мене так терміново приїхати?
Горко був незносним. Останній раз до ньо’ прийшла Мілка — він її трахав там, на кухні, а мене до батареї прив’язував. Коли вона приходила, він всігда так робив. І тоді, коли вони стали там дуже кричати, я не здержалась — плакать начала. Він мені, як-не-як, не чужа людина, хоть і больно зробив не раз. Після того, як вона пішла, Горко став дуже кричати на мене. Він не терпів, коли я плакала. Йому шось як робилось тоді, вроді як аж шось нечисте вселялось в ньо’. Він став бити в стіну, потóм кидався чашками — мені було страшно. Слава Богу, хоть мене не трогав. А тоді пішов десь. Я була увєрєна, вернеться ше. Але після того я рішила, шо більше не буду це терпіти, і набрала Вас.
Звідки Ви взяли мій номер?
Якось ми з Григорієм нашли в Горка записник і переписали звідти телефонні номери. Я вибрала Ваш номер наугад, бо вони були підписані якимись шифрами, а не іменами, то мені повезло, шо ви оказались слєдоватєлєм. Якраз так вийшло, шо і Ви йо’ шукали. Значить, є Бог на світі, да? Ви должні йо’ найти. Він опасний для общєства. Йо’ треба ізолювати. Але перед цим хай розкаже мені то, шо недорозказав. Те, шо случилось в сім тридцять. Думаю, це було шось серйозне. Він казав, шо це всьо поміняло, всьо спортило.