я поглянув на годинник: він показував рівно о пів на восьму.
він показував рівно о пів на восьму
о пів на восьму
о пів на восьму
о пів на восьму
осоко!!!
потім:
я узяв ножа і вклав його в долоню трупа чоловіка; тоді забіг до ванної кімнати й прийняв крижаний душ; подивився в дзеркало — побачив порожній погляд чоловіка; закривавлений одяг і рукавички сховав у пакеті — викинув його в сміттєпровід; зробив кілька ковтків горілки; викурив дві з половиною цигарки; кусав нігті; згризав шкіру на пальцях; ходив кухнею; стискав руками скроні; чомусь повторював дитячі віршики; проговорював молитву хрест у руках; експериментував із диханням; чекав, заки повністю стемніє;
зателефонував дев’ять один один — повідомив про подвійне вбивство;
збирався з думками — не дуже виходило; ждав, поки приїдуть; з’їв півлимона; спльовував у вікно; був огидним;
запалив свічку — лив віск на руки; захотів покурити з мамою в під’їзді — зціпив зуби; закурив — затушив об лікоть цигарку; боявся звуків;
дочекався, поки приїхали; зіграв роль — на четвірочку — повірили; був слабкою водою.
Каюсь. Каюсь. Каюсь.
Але не прошу пощади.
Далі була довга пекельна ніч пояснень і раціоналізацій. Я тримався гідно, Господи, у час нагострених знаків питань і віддихів — трупик червоної правди десь так і лежить межи грузькими словами у справі А. Г. і Д. В.! Я заснув зранку після кількох склянок горілки, а коли прокинувся — наді мною стояв чоловік із «розочкою» пляшки. Це був син убитого Д. В. Його очі — страшніші за скляну фігурку в руках — і досі дивляться в мене. Є погляди, які не відведеш порухом зіниць.
Ти (жахнé стискання зубів) убив (жахнé стискання зубів) його (наструнчене витягування губ)!!!
Сутички майже не було: я різко вибив з його руки «розочку» й заламав так, що він не міг захищатись. Я тримав його так якусь хвилину, насолоджуючись своєю фізичною перевагою — рвучкі звуки болю були більш-менш непоганою розвагою. Коли відпустив, він відскочив на кілька метрів, кинув на мене зненависний позирк, зробив горизонтальний рух пальцем шиєю і пішов геть. Я тільки єхидно осміхнувся — мені було гидко.
Каюсь.
Справу закрили майже одразу: єдиною версією було вбивство Д. В. своєї коханки А. Г. і потім самого себе. Обидва були в стані сильного алкогольного сп’яніння, що підвищувало ймовірність неадекватних дій. Аналізи показали: Анна теж була інфікованою. Син Д. В. нервово намагався довести мою вину й наполягав на розслідуванні, але його аргументи виявились заслабкими для зміни рішення.
Я залишився «чистим», Боже, — моя пам’ять віддає застояним багном.
Їх ховали окремо. У різні дні. На цвинтар до осоки прийшли небагато людей, як і прогнозувалось. Сумна картина — церемонія завершення біографії. Падіння в яму. Обід. Чавкання жінок із хору. Глухий кут чорного мовчання. Їхнє усвідомлення світу під хустками. Похлипування деревоподібних. Тримання напруги на прозорій нитці. Роздавання наїдків. Недоїдене коливо.
Осоко! Ти ростеш тепер углиб небесного ґрунту, і твоє коріння глипає прямо в пам’ять! Для чого?
Було народження літеплої осінньої ночі.
Суцільна лілейна мотузка диму зникала в небі віссю супокою. Цвіть сумирної квітки безвітря на тлі тьмяних ліхтарів.
Порожнява безцільного мислення.
Ллється незрима вода на колесо повсякчасного хаосу.
Коли я збирав речі, то виявив, що не можу знайти документи, але внутрішній голос підказував, що вони не важливі для цієї втечі. Я накинув дорожній наплічник, зачинив квартиру, встромив цигарку до рота й пішов геть, щоби ніколи вже не повернутися.
з правої ноги!
і тільки не озиратись!
тільки не озиратись!
ішов цілу ніч пішки, спочатку містом, потім — околицями, пив чаполоч із фляги, спльовував себе, несамовито скрикував, піднімав руки до неба, істерично сміявся, співав спонтанні пісні — кружляв! Був розкутим.
Прокинувся в ранньому пралісі — серпанку червлене лоно стікало на пожухлу траву порання — я відчув полегкість;
метке пташшя облітало мою душу од краю до краю —
перелітна гармонія всіялась у свідомості — о, часе хитливий!;
вдихання сокровенної вільгості —
чергова відчайдушна спроба осягнення простору; але:
ти тільки людина!
Умивав росою сонне лице —
радів од світлої охолоди —