— І ви гадаєте, що звірі погодяться? — спитав юнак.
— Будь певен, що погодяться. Ми можемо схилити кожного звіра в Озі на наш бік — крім хіба тих, котрі живуть у Озминому палаці, а на них можна не зважати.
ЗМОВНИКИ
ікі Ару небагато знав як про Оз, так і про звірів, що жили там, але задум старого Нома видався йому цілком розумним.
Він трошечки здогадувався, що Коструббо хоче якось обдурити його, тому вирішив не спускати з ока свого товариша. Поки він не розкриватиме чарівного слова, Коструббо не наважиться шкодити йому, а собі Кікі дав слово, що, як тільки вони завоюють Оз, він оберне старого Нома на мармурову статую й триматиме його в такій подобі довіку.
Коструббо, зі свого боку, вирішив, що він, уважно стежачи й підслуховуючи, зможе вивідати юнакову таємницю, а коли навчиться чарівного слова, оберне Кікі Ару на в’язку хмизу й спалить, та й спекається його назовсім.
Отак завжди буває в лихих людей. Вони не можуть довіряти навіть один одному. Коструббо вважав, що дурить Кікі, а Кікі вважав, що дурить Коструббо, і обидва були задоволені.
— Шлях через пустелю далекий, — сказав юнак, — а піски розпечені, й над ними здіймаються отруйні випари. Зачекаймо до вечора й полетімо вночі, коли буде холодніше.
Колишній Король Номів погодився, і обидва вони решту дня обговорювали свої плани. Коли настав вечір, вони розплатилися з господарем заїзду й пішли у гайок неподалік.
— Зачекайте тут кілька хвилин, я скоро вернуся, — сказав Кікі й швидко відійшов, зоставивши Нома самого в гайку. Коструббо було цікаво, куди ж він пішов, але Ном стояв спокійно на місці доти, доки обернувсь на величезного птаха. Він пронизливо крикнув із подиву й ляку й залопотів крильми. На його орлиний крик зразу озвався такий самий звідкись із-за гайка, іще один орел, навіть більший і могутніший, ніж обернений Коструббо, підлетів поміж деревами й сів поруч нього.
— Тепер можна й вирушати, — голосом Кікі сказав другий орел.
Коструббо зрозумів, що цього разу його перехитровано.
Він думав, що Кікі вимовить чарівне слово при ньому, і він його підслухає, але юнак був хитріший.
Коли два орли злетіли в повітря й почали політ через Мертву Пустелю, що відокремлює країну Оз від решти світу, Ном сказав:
— Коли я був Королем Номів, я теж знав чарівний спосіб обертати одне на друге і гадав, що то чудовий спосіб.
Але з твоїм таємним словом його й рівняти не можна. У мене були деякі талісмани, я робив певні рухи й вимовляв цілу низку заклинань, щоб когось у щось перетворити.
— А де ж поділись ваші чарівні талісмани? — спитав Кікі.
— Оте кодло з Озу забрало їх у мене — оте гидке дівчисько Дороті і ота жахлива чаклунка Озма, Правителька Озу, — тоді, коли відняли в мене моє Підземне Королівство й випхали мене нагору в оцей холодний суворий світ.
— А як же ви дозволили їм це зробити? — спитав юнак.
— Мусив, — відповів Коструббо. — Вони ж котили на мене яйця — яйця! Оті жахливі яйця! А коли яйце тільки торкнеться Нома, він пропав навіки.
— І що, для Номів небезпечні будь-які яйця?
— Будь-які й усякі. Яйце… — єдина в світі річ, якої я боюся.
ЩАСЛИВИЙ КУТОЧОК ОЗ
ема в світі іншої країни, такої прекрасної, як країна Оз. І нема іншого народу, такого щасливого, задоволеного й забезпеченого, як народ Озу. Там люди мають усе, чого бажають, вони люблять і просто обожнюють свою прекрасну юну Правительку Озму з Озу, і так уміло чергують працю з розвагами, що і те, й те дає тільки радість та задоволення й ніхто не має підстав нарікати. Час від часу в Озі трапляється щось таке, що ненадовго порушує щасливе життя людей; бо така багата й принадна країна Чарів напевне викликає заздрість у небагатьох чистолюбних і зажерливих виродків. Тому деякі лиходії підступно змовлялися завоювати країну Оз, щоб уярмити її народ і знищити юну Правительку, а багатства Озу загарбати собі. Але до того часу, коли жорстокий і хитрий Ном Коструббо змовився з Верхотуром Кікі Ару, всі такі спроби зазнавали невдачі. Народ Озу й не здогадувався про небезпеку. Життя в найпринаднішій у світі країні Чарів було частиною радісних щасливих днів.
Посеред Смарагдового міста, столиці володінь Озми, є величезний розкішний парк, оточений муром, що виблискує смарагдами, а посередині того саду стоїть королівський палац Озми, найрозкішніша з усіх будівель, які були і є в світі. На сотні веж та башт майорять знамена Озу, країни, де живуть Озмії, Жвакуни, Лісняки, Моргуни й Стовбуни. Знамено Жвакунів синє, знамено Моргунів — жовте; у Лісняків воно лілове, а в Стовбунів — червоне.