- Назад тобі немає вороття! - пихато заявив блискучий Лімузин. Тепер ми самі собі господарі...
- Тільки поткнись ще, Рукастику-Смугастику! - заверещав схожий на жучка маленький автомобільчик. - Скінчились ваші часи, Рукастики-Смугастики...
- Дружки-Кружки! - підхопив хтось.
- Трикутники-Супутники!
- Ратники-Порадники! - вигукували з усіх боків навперебій.
А Рукастик-Смугастик хвацько стрибав і кричав:
- Не боюсь! Не боюсь! Ось почекайте, прийде великий Знавець-Моргунець з своєю дружиною, він швидко наведе порядок. Він вам управить свічки!
Машини ще дужче забубоніли.
- Знавець-Моргунець з своєю дружиною ув'язнений у кам'яному Триколірному замку, - відповів Лімузин. - І ми не дозволимо випустити його звідти. А країна Чарівна Круговерть тепер під нашою владою.
Рукастик-Смугастик насмішкувато взявся в боки:
- Хто ж вам дав таку владу?
І автомашини хором відповіли:
- Це зробили дурненькі й неслухняні Малько-Ванько й дівчинка Варя. Хвала і слава їм!
І вони заспівали:
А зараз ми влаштуємо
Гуляння хоч куди!
І всіх Знавців,
всіх Моргунців
Під три біди,
під три біди!
Тут чиїсь фари мало не засліпили Варю і Малька-Ванька.
- Ось вони! - пролунало багатоголосе ревіння. - Ось вони, наші нерозумні визволителі!
Щось підхопило дітей і підняло у повітря високо-превисоко! Це Екскаватор схопив їх своєю металевою лапою, проніс у повітрі й опустив на майданчик Автовежі.
- Вперед! Гайда на площу! - гукнув хтось.
Машини здійняли таке ревище, що в дітей аж вуха позакладало!
Довгою низкою автомашини мчали по вулицях, розтинаючи темряву потужними променями світла. На поворотах вузенький майданчик Автовежі хилився набік, і Варя злякано хапалась то за поручень, то за Малька-Ванька.
- Ой, упаду!
- Тр-римайся! - підбадьорював він її тремтячим голосом. Хлопчик намагався не показати свого страху.
Машини стишили хід. Варя раптом вигукнула:
- Глянь! Та це ж наш гастроном!
За склом вітрини магазину промені фар освітили велетенський торт-вежу. Зубці вежі були викладені з горіхів. Між ними червоніли троянди з крему, а на стіні красувався намальований Карлсон з банкою варення в руках. І називалась ця гора ласощів так: "Торт Карлсона". Коли Варя ходила з бабусею до магазину, вона завжди милувалася цим тортом і ковтала слину. Але ніколи не просила, щоб його купили. Та й ніхто з дітей не виявляв такого бажання, бо хіба може людина з'їсти такий торт? Хіба що Карлсон...
- Справді! - Малько-Ванько витріщив очі. - А онде стадіон...
- І парк з каруселлю!
- І кінотеатр "Барвінок"!
- І кіоск з морозивом!
Вони подивились одне на одного:
- Це - наше місто!
Виходить, зовсім недалечко їхній будинок - великий, багатоповерховий, з просторими білими балконами. Там, у квартирі номер три на першому поверсі, зараз сплять Варині мама, тато й бабуся, а в сімнадцятій, що на третьому поверсі, сплять мама, тато, старший брат і молодша сестричка Малька-Ванька.
Сплять і нічого не знають, не відають.
Якби зіскочити з клятої Автовежі й побігти додому!
Та зіскочити аж ніяк не можна. Машини мчали так швидко, що аж дух перехоплювало...
- Куди нас везуть?
- На площу - вони ж казали! - вигукнув Малько-Ванько.
А на площі машин зібралося - сила-силенна! Вони гурчали, гули, ревіли...
Тільки-но показалась Автовежа, як по всій площі розляглися вигуки:
- Ось вони! Ось наші визволителі!
Автовежа вдоволено заворкотіла й почала піднімати майданчик з дітьми все вище й вище... "Визволителі" мружилися від яскравого світла.
Коли майданчик піднявся вище найвищих дахів, Малько-Ванько розплющив очі й побачив навколо море вогнів.
- Ой! Як високо! - схлипнула Варя. - А якщо впадемо?
- Н-не бійся... Головне - не боятися!
- Я не боюсь... але мені страшно!
У цей час машини оглушливо заревли:
- Слава нашим визволителям! Слава нашим нерозумним, допитливим, неслухняним визволителям!
Машини стали в коло, й почалися дивовижні веселощі!
Спочатку загуркотів басом Ваговоз:
Я - великий і нестримний,
Я - могутній і невпинний.
Перехожі, геть з дороги,
Відчавлю усім я ноги!
І всі підхопили:
Перехожі, геть з дороги!
Повідчавлюємо ноги...
Звідкись вигулькнув маленький автомобільчик і пронизливо заверещав:
Зростом я всього з вершок,
А зовуть мене Жучок,
Їду-їду, де захочу
І в шпаринку я проскочу...
Знову загув хор:
Перехожі, геть з дороги!
Повідчавлюємо ноги...
Від машин відділився блискучий Лімузин і також заспівав:
Хто прудкіший всіх на світі?