Колихаючи стегнами, Пенні стояла на нісенітно високих підборах — ще одна покупка, завдяки якій вона сподівалася спокусити Макса. Пастка була готова. У двері подзвонили: дзень-дзень.
— Відчинено, — наскільки вдалося їй пристрасно відповіла Пенні.
Бриллштейн проштовхнувся в дім. Він задихався, мов дістався сюди бігом. Побачивши її в цій пишноті з марабу, він чмокнув зморшкуватими губами та сказав:
— Саме це я й підозрював… Врешті-решт, це гаряча маленька шльондра.
Пенні ухилилася, коли він хотів її схопити. Стала заманювати в просторі кімнати, погладжуючи всі вигини свого тіла.
— Ох, містере Бриллштейне! — Засміялася вона, ухиляючись від його обіймів у черговий раз. — Як довго я про це мріяла!
Недоумкуватий розпусник уже скинув пальто, сорочку та штани. Він переслідував її поміж диванів і столів, завжди лише на крок не встигаючи схопити юне гнучке тіло.
Ваблячи чоловіка, Пенні сором’язливо спитала:
— Ви працюєте на Максвелла? — Вона захихотіла та вислизнула з його рук.
Бриллштейн посміхнувся. Він витер слину тильною стороною блідої долоні. Справжній кіт, що готовий загризти дуже сексуальну канарейку.
Пенні вдала, що ображена, надула губи, ухилилася від чергових обіймів та спитала:
— Звідки вам відомо стільки подробиць з нотаток Макса?
Його боксерські труси натягнулися, і він у безнадійному очікуванні вибрикував свинячими волохатими ніжками. Він стиснув зів’ялі сідниці, висунувши уперед розбухлу промежину. Зсередини в нього виривалося розчароване гарчання.
— Дай-но тебе спіймаю, — обіцяв він, — і все тобі розповім.
Вона поманила його нагору до спальні. Там вона симулювала збудження, нявкала та звивалася так само, імітуючи запал, який так розлютив Максвелла. Бриллштейн, здавалося, навіть не помітив, що пульс у неї не змінився. Вона навіть не спітніла. Він здерся на неї, розсунув її ноги. Скинувши білизну, він навіть не став вдавати, що воліє подарувати їй задоволення. Краплинка прозорого слизу впала з його ерегованого члену, коли він терся ним об Пенні. Він розмастив цей слиз її гладенькою шкірою, тихенько наспівуючи:
— Така гладенька! Така гладенька!
Він просто плюнув на долоню та почав змащувати її своєю огидною слиною. Бриллштейн не відразу увійшов у лоно, що рухалося, тому Пенні завмерла на мить, коли він опинився в ній.
Одним ривком він увійшов у неї повністю. Вона щосили схопилася за його зів’ялу плоть, притиснула до себе, готуючись до гіршого. І увесь цей час вона молила, щоб її теорія виявилася правильною.
Сталося, як гадалося. Перш ніж Бриллштейн встиг витягти свій член, щоб увійти вдруге, він заволав, мов бугай, якого ріжуть. Він спробував вирватися, але вона міцно тримала його плоть між своїх ніг. Хай би що там було, це щось у неї всередині завдавало йому болю. Бриллштейн молив його відпустити. Він відштовхував, лупцював її руками, поцяткованими старістю, але Пенні міцно тримала чоловіка.
— Відповідай! — вимагала вона, підтягнувши стегна вгору, щоб міцно тримати його член у камері тортур своєї піхви. — Відповідай, що замислив Максвелл!
Бриллштейн застогнав. Хай там що Максвелл залишив у неї всередині, воно виконувало своє завдання вартового.
— Він якось причетний до смерті Алюет? — наполягала вона. — Він убив її через позов на аліменти?
— Так! — волав Бриллштейн. — Мені боляче!
Прямо в його почервоніле напружене обличчя Пенні прокричала:
— Це якось пов’язано з «Чарівною ти»?
— Не знаю! — Він ридав, смикався, ніби цілий рій шершнів впився жалами у його чоловічу гідність.
Навіть якщо в неї всередині він стікав кров’ю, Пенні було байдуже. Небезпека загрожувала її найкращій подрузі та коханій матусі. Мільйони жінок під загрозою. Продовжуючи свою інквізицію, «підсмажуючи» його так само, як він «підсмажував» її під час свідчень, вона допитувала:
— Що Максвелл замислив?
— Не знаю! — жалюгідно рюмсав він.
Тут вона випустила з мертвої хватки його спітнілі сідниці, й ридаючий старший партнер вирвався з її обіймів. Рясно стікаючи кров’ю, зчепивши зуби, він промовив:
— Певно, лопнула внутрішньоматкова спіраль чи ще щось.
Пенні пішла до ванної кімнати за спиртом та ватою, мимоволі відчуваючи себе відомщеною. Зізнання Бриллштейна підтвердило її найстрашніші передчуття. Тут, вочевидь, ішлося про змову. Коли вона обробляла його пошкоджені частини тіла дражливим антисептиком, її начальник кричав і волав. І хоч його кров продовжувала текти по внутрішній поверхні стегон, Пенні ривком витягла з шафи валізу й почала квапливо кидати туди вбрання від Віри Вонг. Одночасно вона замовляла по телефону: