— Того, що я тебе навчила, — наставляла Баба, — ти повинна навчити всіх жінок у світі, щоб вони мали змогу протистояти цій злій силі.
Сивоборода Баба говорила без гіркоти. Оголена, вона лежала на спині на своєму просторому ліжку з моху та пір’я. Вона розсунула ноги, безсоромно виставляючи свою зморщену плоть. Баба почала пестити її, м’яко шмагаючи, поки поринала у спогади. Кожний удар, здавалося, викликав спогади, ніби вона зчитувала історії з власних сивих зморщок шкіри.
— Я осиротіла підлітком. На світанку я знайшла його — матусине тіло розпласталося біля підніжжя високої скелі, де вона, напевно, збирала яйця сивків. — Її сліпі очі вдивлялися в історію. — Я підняла холодну мамину руку та притиснула до себе, молячись. — Таким чином нещасне дитя отримало кілька годин піклування від своєї загиблої матері. — Якийсь час я не дозволяла сексуальній енергії витікати з мене через крики або здригання.
Невдовзі безсердечні шукачі сексуальних задоволень в її селищі дізналися, що безпорадне та беззахисне дитя — легка здобич. Першої ж ночі, як юна Баба залишилася одна в хатинці, на неї напали.
В її сиплому голосі лунала ностальгія, коли Баба згадувала:
— Вони за мене відкрили мої ерогенні зони, скриту жіночність. Кожним своїм несамовитим поштовхом вони вчили мене власного тіла. — Вона описувала, скільки дикунів увійшло в неї тієї ночі. Багато хто отримував своє огидне задоволення від її тендітного дитячого тіла, але Баба вирішила, що теж буде брати від кожного щось навзаєм. Якщо їй несила зупинити нападників, вона має навчитися контролювати їх, посилюючи чи послаблюючи їхнє задоволення. За дитинство вона стикалася з тисячею таких насильників та використовувала на свою користь. Ці жорстокі нападники були її вчителями. Від своїх страждань вона збирала по крупицях багатство всієї неймовірної сексуальної практики.
— Я почала заохочувати, мої очі сяяли від очікування, коли вони діставали свої м’ясисті пеніси. Я знала, що кожний відкриває можливості для експерименту та вдосконалення моєї сексуальної майстерності, яка розвивалася. — Вона заплющила очі, мрійливо пригадуючи. — Поміж моїх огидних вчителів були й жінки, які тримали мене за голову, зціпивши пальці, щоб я не вирвалася, притискали до себе, поки я ледь не задихалася. — В її голосі не було страждань. Біля входу в печеру лютилася біла імла. А всередині на невеличкому вогнищі кипіло настояне вариво. Баба помішала напій у казанку й промовила: — То було в дитинстві, відтоді минуло багато років. Коли моя сила росла, сила моїх старіючих учителів почала слабнути. На той час я вже поневолила їх своєю еротичною майстерністю, оскільки стала цінним сховищем чуттєвих технік. Вони більше ніде не могли знайти задоволення. Я навчилася у них всього, чого вони тямили мене навчити. Вони купували мені золото та коштовності — речі, яких я не потребувала. Врешті-решт, водночас через помсту та милість я доводила кожного колишнього свого ґвалтівника до такого неймовірного екстазу, що вони помирали.
Баба, продовжуючи сповідь, встала, почала міряти кроками промоклу печеру.
— Я дістала такої слави експерта з сексу, що учні, старі та юні, жінки та чоловіки, почали визнавати мене за свого провідника. — Ще коли Баба була молодою чаклункою сексу, біля неї юрмилися послідовники, які жадали дізнатися таємниці, що вона акумулювала, її справжній скарб, отриманий через численні ночі наруги та болю. — Щоб бажаючих стало менше, я усамітнилася в цій печері. Сюди могли дістатися лише найміцніші та наймолодші. Усі слабкі, старі помирали під час мандрівки, їхніми кістьми майже вимощена дорога до моїх дверей. — Вона засміялася.
— Шерпи ніколи не наблизяться до мене чи мого житла, — продовжувала Баба. — Шерпи вірять, що я вбиваю своїх майбутніх коханців. Але ті, хто помер, загинули від власних рук…
Лише найздоровіші кандидати дістаються печери. Серед скелетів немає жодного каліки. Інваліда. Ось черепи вродливих жінок зі здоровими красивими зубами. Вони прийшли, шукаючи власного задоволення. Лише Макс приїхав задля того, щоб дарувати задоволення іншим. Але тільки-но дізнався силу того, хто дарує таке задоволення, миттю спокусився скористатися цим задля власної мети!
Вона кивнула на скелети та глухим голосом продовжувала:
— Вони змарнували себе й померли. — Голод та виснаження залишили від них саму шкіру та кістки, й невдовзі юні учні виглядали ще старішими, ніж їхня славетна вчителька. А потім Баба поверталася зі щоденного полювання та знаходила їх померлими.