Коли Баба зчитувала історії з клубових кісток померлих учнів, вона, напевно, шукала кістку для нової справи. Нічого не пропадало задарма, вона використовувала голосові зв’язки, сухожилля та висохлі нутрощі для зв’язування частин разом. Таким чином молоді вродливі коханці приносили їй більше задоволення, коли помирали. Інколи до появи біля входу в печеру нового учня вона вигадувала нове приладдя для отримання насолоди.
Пенні жахнулася.
— Ви їх використовуєте, ці кістки?
Уся продукція «Чарівної ти» базувалася на винаходах Баби. Одне вигнуте приладдя вочевидь зроблено з ребра. Судячи з діаметру ще однієї іграшки, вона була зі стегнової кістки.
Баба вказувала на переплетіння ліктьової кістки та сухожилля й продовжувала:
— Одного разу Максвелл намагався мене цим вбити! Він настільки оволодів майстерністю, що в мене стався напад через екстаз, настільки неймовірний, що я мало не померла!
Вона описала, як Максвелл підштовхнув її до участі в сексуальних дуелях. Він ставав оголений — пихатий молодий самець, — широко розставивши ноги. Він притискав свій ерегований член донизу, до коліна, а потім відпускав. Пеніс підскакував догори й шмагав її по тугому животу. З пустотливим блиском в очах він похитував стегнами, через що його чоловіча гідність погойдувалася з боку в бік, та вабив:
— Ну ж бо, стара, насаджуй свою «кицьку». Отримай задоволення від цього шматка м’яса, який ти так добре натренувала!
Пенні поцікавилася:
— І як ви протистояли?
Жінка всміхнулася спогадам та відповіла:
— Зброя, яку він використовував, вилетіла з мого тіла й розтрощилася вщент. Мов корка з пляшки. І та ж сама сила кинула мене назад, я вдарилася головою об стіну печери. Коли прийшла до тями, Макс уже пішов. Він утік, забравши багато моїх сексуальних приладів.
— Але як вам вдалося звільнитися? — наполягала Пенні.
Баба урочисто торкнулася себе.
— Я змінила одне задоволення на інше. Я пригадала, якою красунею була моя мати, як я її обожнювала. І закричала.
Пенні ахнула.
— Через піхву?
Баба ледь не кричала:
— Дитинко, ти можеш виштовхувати енергію з будь-якого отвору свого тіла!
Пенні ковтнула варива та розмірковувала над цією думкою.
— Це, — промовила секс-чаклунка, витягаючи щось зі своєї вологої середини, — це все, що залишилося в мене від мами. — Вона тримала коричнювату, схожу на поліроване дерево чи нелакований олівець річ, та повільно її витягувала. Коли витягла повністю — наче хтось сьорбнув. — Це найдовший її палець, — хрипким голосом пояснила Баба. — Я відрізала в неї палець, коли дикі тварини зжерли решту. — Вона простягнула палець Пенні, щоб та подивилася. Палець лощився від вологи, його поверхня була вся в зморшках. На покритому струпами кінці знебарвлений ніготь. З іншого, ширшого кінця стирчала пожовтіла роздроблена кістка. Палець на дотик здавався теплим і живим, з важким ароматом природних соків Баби. Навіть у тьмяному світлі печери він здавався прекрасним.
Пенні зважила реліквію на долоні. Засмутившись, пригадала свою оголену матір, яка розкинулася на ліжку, намагаючись вирватися з еротичних пут на горищі в Небрасці. Щось тараторячи в нестерпній сексуальній агонії, вона корчилася на простирадлах, немов збуджена дика тварина. Пенні охопив відчай.
Коли Пенні захотіла повернути скарб, Баба не простягнула за ним руку. Натомість вигнула спину та виставила вперед свій старезний лобок. Відчувши бажання секс-майстрині, Пенні плюнула на палець, щоб зволожити його, а потім ткнула його вузлуватим кінцем у самісінький центр білого як сніг волосся. Коли вона сміливо засунула його на місце, стара задихалася від задоволення.
— Саме це я й маю вселити в тебе, — клялася стара. — Я врятувалася завдяки тому, що спрямовувала зневагу Макса назад, на її джерело. Коли я прийшла до тями, він пішов, диявол, а разом з ним зникло багато моїх улюблених іграшок. — Те, що Макс поцупити не зміг, відтворив із пам’яті — наприклад, настоянки з трав для його бісівських клізм і бальзамів. — Так само, як куля рикошетом відбивається від скелі. Так само, як луна відображується від стіни каньйону. Ти повинна спрямовувати його енергію в інше русло.
Одного з останніх виснажливих днів у печері Пенні поставила вбік свій чай та почала нишпорити поміж кісток та непотрібних яєчних шкарлупок, що вкривали всю кам’яну підлогу. Баба пішла у пошуках їжі, а Пенні було потрібно виправити страшенну помилку. Вона порилася у смітті й знайшла те, що шукала: свій мобільний телефон. Значок на екрані свідчив про те, що батарея ще має заряд. Вона набрала нью-йоркський номер, що зберігався у пам’яті телефону.