Чарівне горнятко

Не відмовив і цьому братові Іван, пішов. Рівно опівночі розкрилася могила, відчинилася домовина, сів батько і говорить:

— Середущий сину, ти тут?

— Тут.

— Добре, що прийшов. Даю тобі подарунок. Він мені тут непотрібний. Візьми цей чобіт. Як взуєш його, ступиш крок, то милю пройдеш, ступиш два — дві, а стрибнеш — десять миль. Здоровий носи.

— Дякую.

І закрилася могила.

Добув Іван до дня, а як ішов додому, чобіт у дупло, де й капелюх заховав.

Вдома виліз на піч і заснув.

Увечері вже брати не будять його їсти, а найстарший брат кулак під бік:

— Ану, лежебоко, вставай! Ти й не думаєш іти варту вати?

Так і пішов Іван голодний.

Рівно опівночі відкрилася могила, встав батько з домовини і питає:

— Наймолодший сину Іване, ти тут?

— Я.

— Добре, що виконав мою волю. Дарую тобі чарівну паличку. Вона мені непотрібна, а ти нею стукнеш тричі об землю, і вона людським голосом запитає, що тобі треба, й допоможе.

Закрилася могила, Іван пробув до днини, а як благословлялося на день, стукнув тричі об землю палицею. Палиця й питає:

— Чого ти хочеш, чоловіче добрий?

— Слухай, палице, я одержав тебе в подарунок. Мене всі називають придуркуватим. Я би хотів стати мудрим і вченим, аби мав якусь користь з батькових подарунків.

Відповідає палиця:

— Від сьогодні ти станеш мудрим, а щоб стати вченим треба йти у світ.

І в цю мить він зрозумів, що брати годували його лише через те, що боялися йти на цвинтар. Вирішив помститися їм і використав для цього всі батькові дарунки.

Взув чобіт, одів капелюха і взяв палицю в руку. Лише крок ступив — і став біля порога. Відчинив двері, а брати його не бачать.

Старший брат каже середущому:

— Вітер двері відкрив, закрий!

Середущий пішов двері закривати, а наймолодший Іван підійшов до найстаршого і вдарив його по щоці.

— Бачиш, який ти безсовісний! Я попросив двері закрити, а ти мене б'єш, — визвірився брат.

— Та ні. Я до тебе не підходив. Я не винен.

— Як не винен, коли вдарив мене?

Почали вони сваритися, а Іван не витерпів і каже:

— Бачите, це я вас посварив за те, що ви мене придуркуватим зробили. Як признаєте мене рівним із вами братом, то прощу, а ні — битиму.

— Прости, брате, — почали проситися брати, коли почули його голос, — то через звичку, що старший повинен бути вищим над молодшим, ми з тобою так чинили.

— Добре, прощу вам, але братом вашим не буду. Піду в світ широкий шукати справедливості та щастя.

Ходив він, ходив і повертається до рідної домівки. Приходить до свого подвір'я, а тут найстарший брат пліт городить.

— Здоров, брате, — привітався з ним.

— Який я тобі брат, — відповідає,— коли ти обірваний і полатаний, як жебрак. Мій брат пішов у світ і багачем повернеться.

Іван каже:

— Я тепер такий багатий, що можу сватати навіть царівну.

— Ой, ти дурним був і дурним залишився, — каже брат.

— Побачиш.

Пішов у поле, стукнув тричі палицею об землю, а вона питає:

— Що бажаєш?

— Хочу показати перед світом і братами, що можу оженитися на царівні. Як це зробити?

— Маєш капелюх. Приложи мене до нього і оберни навколо голови. Тоді почнуть стріляти сімсот гармат. Обернеш двічі — буде ще більше. Коли знімеш капелюха, буде багато кавалерії, а як удариш палицею об полу, то буде пішого війська — як трави та листу. Будь-якого ворога годі побореш.

Зробив, як порадила палиця, і стала армія біля нього.

Підійшов він з військом під царське місто і говорить слугам:

— Повідомте царя, що воєвода Пройдисвіт хоче одружитися з його дочкою. Якщо не захоче віддати її, то я спустошу країну.

— За пройдисвіта дочку віддавати? Цього не може бути. Скажи — нехай вступає у війну, — переказав цар.

Обкрутив Іван капелюха навколо голови, і вдарили гармати. Вороже військо падає, як під серпом солома. Почали кулі падати на царський палац, багато воїнів, генералів упало, аж тоді побачив цар, що з Пройдисвітом треба миритися.

Наказав цар виставити над містом білі прапори і запросив Пройдисвіта до свого палацу.

— Віддаю, — каже, — тобі не лише дочку, а й все царство, бо бачу, що ти такий воєвода, якого ніхто не переможе.

Відгуляли весілля, і дурнуватий став жити в палаці. Але цар дізнався, що зять з простого роду, і почав підмовляти дочку.

— Слухай, дитино, нам не пасує, аби простий селянин правив країною. Якби ти дізналася, де таїться його чародійна сила, то ми могли б його позбутися.

Після вечері ліг Іван із царівною, а вона обнімає, пестить його, любощами підкуповує:

— Дорогий муже, ти такий сильний воєвода, то скажи, звідки береться у тебе ця чародійна сила? — питає.

Не хотів Іван того говорити, та царівна не заспокоюється:

— Тоді ти мене не любиш і не рахуєш за жінку. Що це за чоловік, якщо він жінці правди не говорить.

Подумав Іван і каже:

— Вся моя сила у цьому капелюсі.

Схопила царівна капелюха, наділа на голову — стала невидимкою і говорить:

— Тепер геть забирайся звідси, поки живий! Не хочу тебе ні хвилини бачити.

Вийшов у двір Іван, став за муром, стукнув тричі палицею об землю і питає:

— Що мені робити?

Палиця відповідає:

— Махай мною і примовляй: «Сила моя непереможна! Мене ніхто не поборе! Я — Пройдисвіт!»

Так і зробив Іван. І вбив царя, вбив царицю, вбив цареву дочку, знищив царство, а сам пішов у світ. І до сьогоднішнього дня його Пройдисвітом називають.

СЛОВНИК МАЛОВЖИВАНИХ СЛІВ

Ади, адіть — а диви, дивіть

Бакун — тютюн

Банувати — тужити

Барда — сокира

Борзо — швидко

Бисочки — намисто

Бриндзя — солоний овечий сир

Варуватися — берегтися

Вікт — харч

Ганделес — міняйло

Гаптах — струнко

Гачі — домоткані штани

Гарувати — важко працювати

Гендлювати — торгувати

Глимей — глей

Грань — жар

Дараби — плоти

Дідич — пан

Дубельтівка — двостволка

Жовнір — солдат

Заловляти — залицятись

Зицирувати — муштрувати

Зицирпляц — площа для муштрування

Зупак — надстроковик

Кавули — зігнута палиця

Качур — гауптвахта

Карник — хлів

Катрання — ганчір'я

Кімак — патик

Когут — півень

Корець — центнер

Кріс — рушниця

Крисаня — капелюх

Кулеша — їжа, зварена з кукурудзяного борошна

Курмей — мотузок

Куча — хлів

Куферок — валізка

Люфт — повітря

Льокай — лакей

Манджати — мандрувати

Мандибурка — картопля

Маржина — худоба

Мельдувати — заявляти, доносити

Мухариця — мурашка

Нендза — нужда

Ніхтолиця — нікчема

Окоман — економ

Омраза — паскуда

Обрихтувати — обробити

Одпуст — проща

Пилувати — поспішати

Пуцувати — чистити

Поштудирувати — помудрувати

Рапавиця — бруд

Ріща — хмиз

Рокувати — йти до війська

Слічний — гарненький

Сардак — верхній одяг

Тачівка — качалка

Тобівка — торба для куль

Файний — гарний, добрий

Фарнути — поцупити

Фіра — підвода

Фірман, фурман — возій

Флейтухи — дрантя

Цизорик — складаний ножик

Цуравий — подертий

Швармлінія — передова фронту

Шпацирувати — прогулюватися

Штрамака — чепурун