Діставшись володінь Феї з Грота, вони проникли до її похмурого житла, і Амур, який вирішив в усьому їм сприяти, влаштував так, що вони знайшли сплячу королівну Коноплянок саму. Не можна було гаяти ні хвилини. Листяний королевич переніс її в альтанку із зелені, куди за ним полетів і королевич Метеликів. У цей час повернулася Фея; виявивши, що королівна зникла, вона жахливо скрикнула і вирішила будь-що перешкодити крадіям своїм чаклунством і помститися, та все її мистецтво було безсиле проти Листяного королевича, який з великою швидкістю віддалявся від згубних берегів. У цей час юна принцеса прокинулась; вона була дуже здивована, побачивши, де знаходиться, і помітивши присутність Листяного королевича, але то був приємний подив, і він зріс ще більше, коли принц розповів їй про ті наслідки, до яких призвела її краса, і про те, що тепер вона звільнена від тиранії злої феї і віднині може правити у своєму королівстві, а також у країні, ще прекраснішій, ніж її власна. Королевич Метеликів говорив їй про своє кохання з такою жагою і ніжністю, що королівна вже палала нетерпінням побачити юнака у його справжньому вигляді, про який, як вона потім зізналася сама, склала для себе найсприятливішу думку. їхня подорож тривала. І через кілька днів вони прибули на острів Метеликів, де королевич-метелик поспішив ступити на землю, щоб, нарешті, постати перед королівною таким, яким був насправді. Його вигляд нічим не порушив того приємного образу, який створила у своїй уяві королівна Коноплянок. Йому пощастило: він сподобався і за це покохав її ще ніжніше.
Королівна послала попередити підданців свого острова про те, що з нею сталося, і вони гуртом вийшли їй назустріч. У їхній присутності вона дала згоду відповісти на кохання і прийняти і володіння щасливого королевича Метеликів. Листяний королевич залишив її одразу ж, як привіз на острів, щоб повернутися до вас, прекрасна королівно, куди його нестримно вабили нетерпіння й палке кохання».
Чарівлива з величезною увагою слухала метелика, коли до кімнати раптом увійшов королевич Арістон; на його обличчі палала лють, наслідків якої вона боялася.
«Доля погрожує мені! — закричав він, ступивши до її покоїв. — І обіцяє велике нещастя. Звичайно, це може бути лише нещастя втратити вас, бо немає інших незгод, до яких моє серце було б таким чутливим. Подивіться, пані, — провадив він, звертаючись до Чарівливої, — погляньте, у який колір забарвлені мури цієї башти: для мене це вірний знак майбутніх незгод».
Але позаяк нещастя Арістона лише радували королівну, вона подивилася туди, куди вказував королевич, і пересвідчилася в тому, що насправді блакитний камінь, втрачаючи свій первісний колір, ставав зеленим. Такі зміни дуже втішили її, бо вона вже не мала ніякого сумніву в тому, що це вірне передвістя швидкої появи Листяного королевича. Радість, яку нещасний Арістон помітив в очах королівни, лише посилила його розпач. Він зізнався в тому, чого ніколи раніше не говорив Чарівливій, бо став щирим від надміру туги. Він відчував до королівни таку глибоку пристрасть, що обожнював би її, навіть коли б був певний того, що залишиться нещасним на все життя.
«Я не маю жодного сумніву щодо своєї біди, — сказав він королівні, — доля обіцяла мені, як і вам, що я завжди буду нещасним, якщо не збережу вірності першим враженням кохання, та чи можна виконати цей жорстокий наказ, хоч раз побачивши вас? Якщо колись і мав якісь почуття, то забуваєш про все, перестаєш піклуватися навіть про своє благополуччя заради того, аби думати лише про кохання до вас і робити все можливе, щоб сподобатися. Одна молода королівна при дворі мого батька-короля було видалася мені гідною моїх почуттів. Я сподівався, що прагнутиму якнайшвидше повернутися до неї, коли мені випало провести тут деякий час, але тільки-но я побачив вас, як всі мої наміри були порушені. При цьому мій розум і серце дійшли згоди, і я вважав, що немає нічого неможливого для тієї ніжної пристрасті, яку я відчував до вас. Я навіть сподівався, що вона зможе змінити вирок долі, але ваша незмінна суворість показала, що я помилявся і в мене немає іншого виходу, крім смерті заради вас».