Дізнавшись, що багато могутніх держав вступили у змову проти Незрівнянного і готові завдати його володінням нищівного удару, Прекрасна Слава привітала його з цією подією замість того, щоб поспівчувати. Чудово знаючи велику мужність молодого короля, вона підказала йому: слід випередити ворогів, не чекаючи, поки ті наберуться сміливості напасти. Спочатку він підійшов до кордону, де, незважаючи на численні війська супротивника, захопив ключову фортецю. Ця мудра завбачливість зруйнувала всі задуми супротивників Незрівнянного, і вони змушені були чекати іншої сприятливої нагоди для нападу.
Однак крила Жовтого птаха так зміцніли, що він за один переліт перетнув море. Цей сміливий політ змінив забарвлення птаха, до того ж на голові в нього виріс червоний гребінь, схожий на півнячий, що змінило його обриси, надавши їм більшої виразності. Підкорюючись настійним вимогам птаха, союзники спорядили великий флот і виступили в похід величезним військом.
Під час одного із своїх візитів Прекрасна Слава звернулася до Незрівнянного з такими словами:
«Відважний королю, настав час пожинати лаври; якби я не покладалась на твою мужність більше, ніж на твої сили, то дуже боялась би за тебе, оскільки королі, твої попередники, маючи перед собою лише одного ворога, мусили збирати всю свою відвагу, аби вести війну. Подумай про те, що тобі доведеться зітнутися з багатьма могутніми монархами — це гідра з незліченними головами; твоя скарбниця спорожніла через послужливість до мене, в той час як твої супротивники не понесли іще жодних витрат, мають і людей, і кошти у достатній кількості. Я боюсь, щоб тебе не подолали великим числом, але понад усе мене засмучує те, що особливості мого закляття змусять мене забути все, що ти вже здійснив заради свого кохання, якщо якийсь інший герой, навіть той, хто ніколи мене не бачив, стане твоїм переможцем. Тоді я стану його винагородою, отже, добре подумай, що йдеться про те — втратити Прекрасну Славу чи здобути її навіки».
Незрівнянний, аніскілечки не боячись ворогів і почуваючи в собі досить наснаги, щоб боронитись від цілого світу, був вельми ображений словами королівни, але вирішивши, що її непокоїть лише його доля, вибачив їй ці повчання. Незабаром молодий король почав воєнну кампанію і вийшов з неї переможцем, вигравши велику битву, незважаючи на марні спроби опору об’єднаних проти нього могутніх держав і їх численних військ. Море також не принесло його ворогам успіху, бо їхній флот був вщент розбитий. Ніхто вже не мав сумніву в тому, що ця ліга, складаючись з багатьох монархів, які мали зовсім різні інтереси і вже були переможені, скоро розпадеться, бо ніщо більше не могло підтримати її існування.
Прекрасна Слава однаковою мірою захоплювалась поведінкою, відвагою і передбачливістю короля, який так мужньо вів тяжку війну і вважав надто щедрою винагородою за свої труди висловлене королівною задоволення. Він боявся лише одного — здійснити заради неї замало подвигів і був зайнятий пошуками нових нагод завоювати її прихильність.
Перейнятий такими почуттями і маючи намір привабити ворогів, щоб втягти їх у загальну і вирішальну битву, Незрівнянний зачекав, доки зберуться їхні війська, й на очах супротивника розпочав штурм неприступної твердині, саме ім’я якої викликало жах у всіх сусідніх країнах. Така вражаюча рішучість вельми здивувала союзників, які послали на захист цих місць стотисячне військо, хоча вони й були впевнені в тому, що Незрівнянному ніяк не вдасться захопити їх у такі короткі строки.
Зла Лігурда, закликавши на допомогу всі свої здібності, спромоглася ввести в оточення короля покоївку на ім’я Подагра і одного зі своїх посильних, якого звали Поганою Звісткою. Будь-хто інший на місці Незрівнянного відчував би велику скруту в такому складному становищі, але наш герой шукав рятунку лише у свой стійкості і, забувши про недугу, яка знову нагадала про себе, слідував лише велінням відваги. Він наказав перенести себе в кінець траншеї і так запалив солдатів своєю присутністю і особистим прикладом, що ворога було відкинуто, а неприступну твердиню захоплено.