Саме тоді Прекрасна Слава ще гостріше відчула, наскільки нещасна, бо зачарована і не знає, коли закінчиться чаклунство і саме тепер не має змоги винагородити Незрівнянного. Але водночас його велика звитяга і незвичайні діяння наштовхнули її на думку, яка може видатись безрозсудною, але вона вважає її гідною Незрівнянного.
«Ти, — сказала вона, — обеззброїв могутніх володарів землі своєю доблестю і незрівнянними перевагами, що ж заважає тобі виступити зараз проти пекла і розпочати війну із усіма феями, які за допомогою демонів сіють на землі чвари? Я визнаю, що зброя, якою ти користуєшся у своїх воєнних походах, не годиться для цієї мети; у такій війні потрібна зовсім інша, але я певна, що знайдеш її, якщо докладеш усіх зусиль, і лише від тебе залежатиме закінчення мого ув’язнення».
Хоча цей великий задум цілком відповідав бажанням Незрівнянного, і молодий король був глибоко зворушений аргументами Прекрасної Слави, можливістю розвіяти зле чаклунство, спогади про те, чим він зобов’язаний своїй добрій феї-покровительці і що він тепер повинен виступити і проти неї, змусили його глибоко замислитись. Однак Прекрасна Слава, добре знаючи великодушне серце короля і помітивши його збентеженість, розкрила йому очі, розповівши таємниці, про які дізналася, перебуваючи протягом багатьох століть у палаці Клеранс, але ніколи не наважувалася відкрити зі страху перед жорстокими тортурами покарання. Та зараз вона більше не зважає на них, сподіваючись, що королевич незабаром зуміє її звільнити. Вона розповіла: добра і зла фея — одна й та сама особа, яка грає різні ролі, щоб викликати до себе повагу або страх; що всі чаклунства і навіть багаті палаци феї — усього лиш ілюзія, а щоб передрікати долю (це викликає у людей великий страх), феї користуються знанням майбутнього, яке дають їм демони. І хоча вони не спроможні змінити її при народженні людини, без упину складають передбачення, які заздалегідь узгоджують зі знанням визначеного майбутнього людини.
Надзвичайно здивований такими цікавими подробицями, які він визнав досить вірогідними, Незрівнянний був вельми радий почути правду. Він запевнив Прекрасну Славу: якщо вона ним задоволена і в нього більше нема ворогів, — докладе усіх зусиль, аби знайти гідну зброю й розпочати нову, запропоновану його коханою війну.
Королівна збиралася відповісти йому, аж раптом орли, запряжені в її колісницю, не чекаючи наказу, злетіли вгору. Це була сама фея, що прибрала подобу орлів. Зухвалість Прекрасної Слави і сміливі задуми, навіяні королю, викликали невимовну лють Клеранс. Фея не хотіла, щоб королівна і в подальшому відвідувала Незрівнянного, і збиралася віддати її на жахливі муки, але зрозуміла: не спілкуючись більше з Прекрасною Славою, королевич у найрішучіший спосіб візьметься за її звільнення. Боячись, що цей грізний монарх, велику відвагу якого вона добре знала, переможе пекельні сили, фея мусила відкласти виконання жорстоких намірів і приховати свою велику лють. І понад те, вона навіть прибрала вигляду, що добре ставиться до королівни, переконуючи ту, що у її власних інтересах відмовити Незрівнянного від зухвалого наміру, бо коли він досягне мети й розвіє чаклунство, Прекрасна Слава залишиться лише простою смертною, і не виключено, що король з’єднає свою долю з надійнішою славою, зневажаючи все інше.
Побоюючись підступних хитрощів чарівниці і вважаючи, що починання молодого короля не таке вже безнадійне, якщо викликає у феї страх, королівна гордовито подякувала феї за пораду і довірливо чекала, коли Незрівнянний зруйнує її чаклунство.
КОРОЛЕВА ФЕЙ
Жив собі король на ім’я Пінгвін; без сумніву, найкращий король на землі, якому не треба було нічого, крім любові і простоти (стверджують, що він навіть, сякався в рукав свого камзола), до того ж наш достойник зовсім не поспішав одружуватись, але, оскільки рід Пінгвінів був дуже старовинним, — народ прагнув бачити його продовження. Обговорювались всілякі варіанти шлюбу, однак щоразу виникали нездоланні перепони. Одна із сусідніх королівен на ім’я Уррака мала вельми підходящі для короля Пінгвіна володіння, проте Уррака завжди висловлювала відразу до заміжжя й залишалась цілком байдужою до женихання багатьох вельмож і особливо графа д’Уржель, який з усіх сил намагався завоювати її прихильність.
Всепоглинаючою пристрастю королівни була астрологія, і Уррака зважилась на заміжжя лише тоді, коли дізналася з допомогою зірок, що стане матір’ю доньки дивовижної краси і доброчесності, котра здійснить безліч гарних справ, не маючи іншої турботи, крім винагороди скривджених. Це примусило Урраку уважно вивчати пропозиції, що надходили до неї звідусіль. Її годувальниця часто намагалася схилити королівну до шлюбу з графом д’Уржель, який своєю щедрістю зробив жадібну жінку захисницею своїх інтересів, але Уррака, схожа натурою на більшість жінок, чутливих лише до високого становища у світі, воліла бути королевою, а не графинею д’Уржель.