***
Веселково-сонячні прогулянки ставали доброю традицією.
- Я записала нас на масаж, - сказала Сонечко Веселці, - завтра о четвертій на Контрактовій. Вони зустрілись біля салону краси і весело сміялись всі півгодини апаратного масажу. Дивні відчуття легких ударів струмом надавали легкості думкам і веселості розмовами. Нове завжди захоплює, особливо коли вмієш слухати себе. Іноді це важко... Після масажу був обід. Смачний і душевний. Теплий весняний день не давав всидіти на місці, не давав працювати, а Київ кликав до пригод.
Контрактова площа - містичне місце. Переплетіння століть, безліч легенд, перетин реальностей. Оглядове колесо за одне обертання здатне показати не тільки красу давнього міста, але й найпотаємніші бажання кожної людини. В найвищій точці колесо робить зупинку. Саме в цей час Веселка говорила про те, що хоче переїхати до Києва. Підтвердженням істинності бажання був бій годинника, як відлік нового часу, як завершення переходу, як початок нового етапу Веселкового життя. Краєвиди Києва милували очі. Дніпро відблискував звільненими від льоду водами, дахи будинків відбивали сонячні промені і наповнювали місто дивовижею, на яку здатна тільки рання весна. Андріївська церква, яка гарна з будь-якого ракурсу, світилась таємничістю і величчю. Веселка і Сонечко думали про своє. Про свої страхи, про бажання, про волю і Всесвіт. Колесо завершило оберт.
Тримаючих в руках по капучіно двох чарівниць покликав сквер. Попиваючи каву обидві відчули, що під землею хтось живе. Цей хтось мав нелюдську подобу і злість його була безмежна. Він - демон власної гордині, був поневолений під землею навіки. Його злий стогін був призначений для тих, хто міг його почути. Демон кричав, казав, що він є, і він сильний. Дівчата пішли з того місця, але поява демонів нагадала Веселці про те, що кожну людину час від часу охоплює лють, і злість, і ненависть. І люди часто вподоблюються тому демонові, не усвідомлюючи шкоди, якої самі собі завдають.
Йдучи вулицею Сагайдачного, кожна з чарівниць вже розуміла, що подорож перестає бути людською прогулянкою і починається чарівна дорога запитань, відповідей, енергетичних потоків і чудернацьких речей. Прогулянка за покликом серця, прогулянка дивними вулицями і всупереч плину часу. Прогулянка в пошуках себе справжньої.
На початку подорожі у Сонечка було два питання до себе, два страхи, природу яких треба було усвідомити і зрозуміти. Якою ти хочеш бути, яка ти є, а чи любиш ти себе? Простір завжди радо дає відповіді на запитання від щирого серця. Вивісками крамниць, театральним афішами, товарами вуличних торгівців, магічним наповненням крамниць Андріївського узвозу. Потік. Потік енергії ніс двох чарівниць по вулицях. Якщо завмерти на одному місці, то можна відчути рух цього потоку і усвідомити себе в ньому.
- Ти також відчуваєш? - спитала Сонечко Веселку, - ніби з цим подихом вітру хтось каже про те, що куди б ми не йшли і якими шляхами, все одно повернемось в потік. Бачиш те урвище, воно як портал між світами, таке враження ніби я тут вже колись була і тут є тунель.