— Кабан.
П’ята особа (зраділо):
— Я ж казав. Бачите, чуєте — я ж казав.
Однак його оптимізму, здавалося, ніхто більше не поділяв.
Той, хто шарудів у кущах (задля більшої переконливості, стримуючи пшеничну, що, розтікаючись артеріями, норовила випорснути смішком):
— Кабан.
Запанувала нова мовчанка, під час якої всі мовби про щось думали і, здавалося, навіть журилися, доки Перша особа нарешті вирішила покласти всьому край:
— І це я вам мушу казати?
Друга, Третя, Четверта і П’ята особи (одностайно і стурбовано-налякано):
— Ні, ні. Та що Ви.
Перша особа:
— Вмазаний.
Ця фраза Першої особи не тільки не поклала край, а, навпаки, розв’язала руки.
Друга особа:
— Волоцюга!
Третя особа:
— П ’яниця!
Четверта особа:
— Покидьок!
П’ята особа (геть забувши про надану підтримку і виявлену солідарність):
— Безхатченко!
І тільки Шоста особа мовчала. Аромат пшеничної, долинувши, нагадав про щось близьке і зрозуміле, таке далеке й таке близьке, рідне й осяжне, давши на мить забути чужий, абсурдний і виснажливий консиліум, антигуманна суть якого загрожувала позбавленням премії за четвертий квартал, грошовий вияв якої і так був жалюгідним, — що-що, а це вже достеменно.
Шоста особа була простою і щирою трудягою, гармонійною, принаймні щодо себе і в собі; бацила фарисейства, на відміну від спиртного, не спричиняла розколу й роздвоєння в її есенціальній душі.
Перша особа (згірчено, так і не дочекавшись мудрої ідеї від підлеглих):
— Чергування. Цілодобове чергування!
Третя особа (оминувши і випередивши Другу особу, яка також розтулила рота):
— Добровільні народні дружини!
Четверта особа (щоб не дуже відставати від Третьої):
— Посилений наряд міліції.
П’ята особа (і собі долучившись до хору, але ще більше, здається, радіючи, що знає таке слово):
— Патрулювання!
Друга особа (яка нарешті спромоглася на голос):
— Відеокамера зовнішнього спостереження.
І тільки Шоста особа вперто мовчала.
Четверта особа (киваючи в бік, де перед тим стояв Той, хто шарудів у кущах):
— А з ним?
Всі обернулися, проте там, де стояв Той, хто шарудів у кущах, тепер Не було нікого.
— А, — Перша особа розрубала рукою морозяне, не таке вже й вранішнє повітря, оголошуючи засідання закритим, яке закритим було такою самою мірою, як і засіданням, що Перша особа ясно усвідомлювала, проте висловлюватися з цього приводу більше не мала бажання.
«Витяг з Протоколу засідання.
В обговоренні взяли участь Шість осіб.
1. ОБГОВОРЮВАЛИ:
Акт вандалізму, вчинений невідомими зловмисниками (невідомим зловмисником) на об’єкті 286, що у квадраті 140, в ніч з п’ятого на дев’яте [«дев’яте» було акуратно й подвійно перекреслене, а над ним було написано «шосте»] шосте грудня [рік, на відміну від дня та місяця, було вказано цифрами] року.
2. УХВАЛИЛИ:
Встановити особливий контроль за об’єктом, з метою чого звернутися до компетентних органів, які нас бережуть, з проханням про посилене патрулювання зазначеного об’єкта. [Слова «які нас бережуть» було затерто, проте їх усе одно можна було відчитати; не зрозуміло, затерли їх через надмірне запобігання, чи через подвійне дно].
Голова комісії [підпис].
Секретар комісії [хрестик].
[Не до кінця було ясно, що означав хрестик: раптову смерть підписанта, який, відтак, не встиг поставити підпису, чи його, на якого було покладено обов’язки секретаря (!) комісії, неписьменність]».
Незвичайність цього трамваю полягала не в мірі за-повненості, а в тому, яким дивовижним був усередині й зовні, залишаючись одночасно схожим на всі інші. Їхав, як вони, але здавалося, швидше. Торохкотів, одначе настільки нечутно, ніби плив — не по рейках, а у повітрі. За вікном пролинали такі самі краєвиди, як у звичайному трамваї, тільки гарніші і видно їх було виразніше, наче зелений колір був зеленішим, небесна блакить небеснішою і блакитнішою, а тротуар підметенішим, ніж завше. Автомобілі зупинялися, даючи дорогу перехожим, аж кортіло милуватися і здавалося, ніби трамвай нікуди не їде, мов той відправний пункт, навколо якого обертається планета речей і людей, предметів, рослин і явищ. Тим часом трамвай їхав, прокладаючи шлях від зупинки до зупинки, на яких заходили і виходили пасажири, і що більше заходило, то більше вміщалося.