На кухні господарі вже готували сніданок, принісши для цього з городу кілька капустин і трохи картоплі, — виглядало, що ці продукти є основою їхнього раціону. На сніданок було щось на зразок овочевої зупи, сильно пересоленої і присмаченої посмаженою на салі цибулею. Довкола триногого ослону вовтузилося двоє дітлахів приблизно чотирирічного віку. Вони були замурзані і вбрані в лахміття, як і батьки. Лєна і Толя, так звали господарів, які виявилися однолітками Дарини (і молодшими на рік від Олекси й Дмитра) запросили гостей за стіл, Олекса мовчки приніс із машини пачку з кавою, хліб і кілька бляшанок консервів. Сіли снідати. Господарі дружно нарікали на злидні й важке життя, Дарина звернула увагу на порожні пляшки з-під горілки в кутку і поглядом зупинила Дмитра, який хотів дістати гаманець.
— Ми привеземо з Херсона все необхідне, гроші ні в якому випадку не давай, — шепнула вона йому трохи згодом і показала очима на пляшки.
Доїхати до Херсона виявилося справою непростою: неділя була базарним днем, і мешканці довколишніх сіл штурмували рейсові автобуси, пхаючи поперед себе клунки, сумки і ящики, а на одній із зупинок Дарина побачила з вікна, як жінка рішуче рушила до дверей переповненого автобуса, тримаючи перед собою, наче зброю, згорток із немовлям, скерований головою немовляти вперед, — двері під тиском щільно напханих усередині тіл марно намагалися відчинитися. Дарина заплющила очі, щойно жінка наблизилася до автобуса, а коли розплющила, немовля було вже всередині. Її власна ключиця на цьому фоні відразу ж перетворилася на дрібну неприємність. Ця сцена міцно вріжеться у її пам’ять, і через кілька років, коли вона вже не відразу пригадуватиме, котра з ключиць була зламана, жінку із немовлям у загрозливо піднятих руках пам’ятатиме з найменшими подробицями. Навіть колір великих квітів на халаті цієї жінки, що туго напнувся на грудях, те, що у її домашніх капцях була дірка на пальці правої ноги, дрібні кучері зачіски й особливо запах. Згодом Дарина випадково підійшла до жінки ближче, виходячи з автобуса, і її обдало міцним духом кількаденного поту й застояного грудного молока.
Перед тим як узяти штурмом рейсовий автобус, вони з Дмитром більше години простояли на дорозі, зупиняючи всі засоби пересування, що їхали в напрямку Херсону. Але місце для них знайшлося тільки в одному легковому пікапі з закритим кузовом, на дверцятах якого було написано «Пиривозим тоже людей», а всередині мирно порохкували свині. Тоді вони вирішили, що дочекаються рейсового автобуса, але тепер Дарина була вже не дуже переконана в правильності цього вибору. Можливо, біля свиней їм було би навіть просторіше, менше тиснули б, а запахи навряд чи сильно різнилися.
Виявилося, що двадцять кілометрів — це дуже різні відстані залежно від способу їх долання. Учора, коли вона дрімала на розкритій книзі, похитуючись на задньому сидінні далеко не найкомфортабельнішого в світі автомобіля, ця відстань минула для неї цілком непомітно. Сьогодні ж подорож тривала загрозливо довго. Урешті вони приїхали до якогось базару і вийшли разом з усіма. Ще через годину пошуків телефонної картки, телефонної будки й виснажливого чекання на спеці до Дарини підбіг її дядько Степан, радісно, але обережно обійняв і зайойкав, енергійно скеровуючи їх до таксівки, якою приїхав. Посадив на заднє сидіння й продовжував позбавлений пауз монолог, з якого випливало, що сьогодні не просто неділя, а і День медика, тому великої надії на кваліфіковану допомогу немає, але вони спробують знайти чергових лікарів у травмпункті.
Чергу вони побачили ще з вікна таксі. Виявилося, що багато хто з місцевих мешканців або й таких самих випадкових туристів активно провів вечір напередодні. Жінка, яка сиділа найближче до дверей, через кожних кілька хвилин непритомніла, і їй підносили до ніздрів вату з сильним запахом нашатирного спирту, — запах спирту долинав аж за двері. У жінки було щось із рукою, обмотаною в товсту ковдру: мабуть, вона втратила багато крові, бо весь її одяг, як і одяг чоловіка, що сидів поряд із нею, а також ковдра були у червоних плямах. Чоловік тримав щось у поліетиленовій торбинці. Як виявилося згодом, це були пальці жінки, які ще можна було б пришити, якби не неділя і не День медика.
Відразу кілька чоловіків у черзі трималися за переламані носи, замотані закривавленими бинтами, — могло скластися враження, що билися вони між собою. Дівчинку років десяти сильно покусав пес, — була підозра, що пес скажений. Ще двоє пацієнтів чергового травмпункту були на милицях.