Майк Йогансен
ЧЕРВОНА АРМІЯ
СЦЕНА I
Троє Червоноармійців вартують біля кулемету
Перший.
Що ж, не довго вже нам ждати,
Ще година – й... будем спати...
Другий.
Будеш спати! – Спатимеш у бога!
Одступаємо: дорога, знов дорога.
Третій.
Ну, не спали день, не спали два, -
Виспишся колись за все, братва!
Перший.
Хоч би раз борщу наїстися дали б...
Та що борщу, хоч би хліб... Ех, хліб!
Другий.
Будеш їсти... Їстимеш у бога!
Одступаємо: дорога, знов дорога...
Третій.
Хліб! Що хліб? – Ще день не поїси...
Ти ж його не сіяв, не косив?
Перший.
Я б не сіяв, не косив, не убирав...
Я би спав, я б, братця, спав! Ех, спав!
Входить четвертий Червоноармієць. В руках тримає хліб.
Четвертий.
Полк уранці виступає із села...
Ця застава зостається, як була!
(Павза)
Командир прислав вам на вечерю – ось.
Двадцять душ без хліба зосталось...
Двадцять душ без хліба зосталось – для вас...
Наїдайтесь, хлопці, хоч в останній раз!
Прощавайте... (Пішов)
(Павза)
Перший.
Ех! Хоч як треба пожерти...
(Павза)
Другий.
Так що, хлопці, доведеться нам сьогодні...
вмерти.
Третій.
Вмерти? Може я хоч ще... ні, так...
Полк виходить... Полк виходить...
А ми ж як?
Перший (роздирає хліб, їсть, плаче).
Хлопці! Товаришочки! Що ж ми!..
Другий.
Цить, суко! Жри хліб, як можеш.
Третій (очуняв).
Знімай патрони! Давай сюди, так вашу мать!
Чи помрем, чи ні – а я буду стрілять!
(Заходиться коло кулемета. Павза)
Перший (ще плаче).
Ех, хоч наївся востаннє!
Другий (заклопотаний).
Годин на дві патронів стане.
Третій.
Кинь хліб!
(Працює коло кулемета, закладає стрільну стрічку).
Так. Буде діло.
Перший.
Дивись там, щоб зразу не сіло.
Другий.
Ні, Петре, виходить, я брехав, --
Спатимеш, як зроду ще не спав.
Третій (мовчить).
Перший.
Братця, в кого є закурити?
Другий.
Що закурити! Якби... ще днів зо два пожити.
Третій (мовчить).
(Здаля чути стрілянину).
Перший.
Лягай, хлопці! Чуєш? Чуєш? Чуєш?..
Другий.
Лягай! Гей, чого ти там ще шаруєш?
Третій (мовчить)
(Павза. Стрілянина ближчає)
Другий (ллє воду в кулемет).
Напийся ж водочки нашої совецької востаннє.
Третій (пошепки).
Ідуть! (Випростуються).
Ех, був я косар колись, і косив же я, так твою мать! Г-ех! (Береться за кулемет, раптом падає одинокий постріл, – 1-й підвівся, змахнув руками й упав).
Завіса або затемнення.
СЦЕНА II
Офіцер і четверо білих салдат ведуть третього Червоноармійця.
Червоноармієць.
Ех, салдатня!
Куди ж ви мене ведете?
Салдат.
Чоботи скидай,
Матня!
Червоноармієць.
Ех ви, так вашу мать!
Трьох секунд не можеш підождать...
Офіцер.
Не разсуждать!
Ступай!
(Нічого з нього не зняли, женуть далі).