Выбрать главу

— Ви хотіли б прослухати з початку?

— Прошу.

Я ткнула голку в перший жолобок, потім натиснула на кнопку передавача. І тоді в кімнаті залунав голос Цибульки. Він звучав трохи змінено, але впізнати його можна було одразу — це був його голос. Знайомі інтонації, покашлювання, легка хрипота.

Він пояснював електричну систему: як перетягувати кабель, як розміщувати його, як користуватися розподільним щитом. Усе це були речі, що їх, по суті, знає кожен монтер. Нічого цікавого, нічого сенсаційного.

— Виробнича інструкція?

— Угу.

— Вона мала бути віддрукована?

— Наскільки мені відомо, так. Але тільки в неділю. Ви хочете все послухати, чи, може, мені спробувати десь з іншого кінця?

— Як довго крутиться один бік пластинки?

— Приблизно двадцять хвилин.

— А ви можете визначити, який це бік?

— Так, — я показала на видрукувану на пластинці цифру «два». — Це зворотний бік.

— Тоді хай крутиться до кінця.

Цибулька все ще говорив про електричну систему крана. Часом він затинався, поправляв себе, потім швидко вів далі.

— Чи це той самий голос, який говорив з вами учора вночі по телефону?

— Мені здається, так.

— Його, безперечно, важко сплутати з якимсь іншим.

Голос Цибульки лунав у кімнаті. Нараз різко задзвонив телефон.

Швенк уже простягнув був руку, щоб узяти трубку, але потім зрозумів, що телефонний дзвінок долинає з пластинки. Ще один різкий дзвінок, потім сердитий вигук Цибульки. Стукнули двері, чиїсь кроки, що звучать усе ближче, — потім щось хруснуло, і все замовкло, — чути було лиш дзижчання ввімкнутого апарата.

Ми перезирнулися.

— Зняти пластинку?

— Почекайте.

Але більш нічого ми не дочекалися. Динамік мовчав. Коли голка докрутилася до останнього жолобка, Гайєр сказав:

— Я б хотів іще раз прослухати оте місце з телефонним дзвінком.

— Прошу.

Я ткнула голку трохи назад.

Знову голос Цибульки розповідає про електрику, потім різкий телефонний дзвінок. Раз, удруге. Далі сердитий вигук, стук дверей, кроки — й знову хрускіт і тиша.

— На цьому місці він вимкнув апарат. А може, його відвідувач висмикнув шнур із штепселя.

— Телефон! — промовив Швенк. — Цікаво, чи була це саме та звістка, якої він чекав?

— Можливо, — відказав Гайєр. — Я гадаю, що це цілком можливо.

— А потім кроки… Чи це були його кроки?

— Як це так?

— Може, він сам підвівся і підійшов до штепселя, щоб вимкнути апарат?

— Ти це серйозно? — Гайєр показав на апарат із засвіченими лампочками. — Навіщо ж було йому підводитись, коли досить лиш простягнути руку? Це малоймовірно. До того ж, дуже виразно чути, що кроки наближаються. Це ні в якому разі не Цибульчині кроки. Це хтось інший.

— Але хто?

— Оце і я теж дуже хотів би знати. Тому що той, чиї кроки ми чуємо отут, очевидно, був останнім, хто бачив Цибульку живого. А можливо… — він зробив маленьку паузу і задумливо глянув на нас, — можливо, він і є вбивця…

Знову задзвонив телефон.

Минула ціла секунда, перш ніж я зрозуміла, що на цей раз різкий дзвінок лунає не з динаміка, а з телефонного апарата, що стояв на письмовому столі кабінету.

Швенк узяв трубку.

Якусь мить він слухав, потім здивовано глянув на свого начальника.

— Хвилиночку! — Він затулив рукою мембрану телефона. — Хіба ти перед цим не розпорядився, щоб хто-небудь поїхав до пані Цибульки?

— Я, мабуть, поїду сам. А чого ти питаєш? Може, це вона дзвонить?

— Ні, сторож Петерс.

— А яке він має відношення до цього?

— Пані Цибулька зараз у нього. Він каже, що вже дві години, як вона на заводі, і вона наполягає на тому, щоб поговорити з фрейлейн Горм.

— Але ж це неможливо!

— Помиляєшся. Він запевняє, що це так. Хочеш сам з ним поговорити?

Гайєр узяв трубку.

— Алло, товаришу Петерс. Говорить Гайєр. Що там трапилось?

В мембрані заквакало. Але я не могла розібрати, що сказав Петерс.

— А чому ми дізнаємося про це лише зараз? Що?

Знову квакання.

— Хто не відповідав? Ах, так. Справді, вона виходила. — Він повернув голову в мій бік і кивнув мені. — Ну, гаразд. Вона вже знає що-небудь? Ні? Послухайте, товаришу Петерс, я пошлю зараз до вас лейтенанта Швенка, він приведе її сюди. Не кажіть їй нічого і подбайте, щоб вона ні від кого не дізналася про це. Ми самі скажемо їй. Ясно? Гаразд. Товариш Швенк буде у вас за п'ять хвилин.