Усі згадані тут євреї наразі проживають у США. Вони вже неодноразово висловлювали свою вдячність Людвіковському, який, ризикуючи життям, допомагав їм пережити жахливі тижні та місяці того пам’ятного літа й осені 1943 року.
Олика
З численних розповідей нашого полоненого, якого звали Іван, випливало, що найпотужніша банда УПА наразі перебуває в Ситниці.
Цей населений пункт, розташований на березі Стиру, за двадцять кілометрів від Пшебраже, восени 1943 року став головною базою загонів УПА, що діяли в районі південної Волині. Саме тут Івана призвали до повстанської армії, тут він пройшов підготовку і звідси вирушив зі своїм загоном у перші походи.
Колишній боєць УПА не скупився на детальну інформацію щодо розташування загонів у Ситниці. Ми точно з’ясували розташування окремих загонів, місця, де виставлені найсильніші варти, та всі слабкі місця оборони.
Маючи ці дані, ми обговорили на нараді командування можливість розгрому Сітниці. Незважаючи на те, що вона розташовувалася на значній відстані від Пшебраже, Сітниця становила для наших розвідувальних груп і невеликих загонів постійну загрозу. Саме одна з таких груп натрапила на загін, у якому перебував Іван. Тоді загинув один партизан, а результат сутички міг би бути набагато гіршим, якби не рефлекси командира розвідки — Копровського.
Не гаючи часу, я взявся за розробку детального плану вилазки. Мені в цьому допомагали: Альберт Василевський, Франек Житкевич та начальник штабу Станіслав Ольшевський.
Ми вирішили, що наступ на Сітницю відбудеться на світанку 6 січня 1944 року.
Того дня, третього січня, я саме сидів у своєму кабінеті, коли зайшов Генрік Ольшевський і повідомив, що троє чоловіків, які, судячи з усього, приїхали з Олики, хочуть зустрітися зі мною.
Це були молоді люди, жодному з них, судячи з усього, ще не виповнилося й тридцяти років.
«Ми прибули сюди, — заявив один із них, — від імені півтори тисячі людей, щоб попросити командування Пшебраже про допомогу. Наприкінці грудня німецький гарнізон, дислокований в Олику, раптово покинув містечко. Відтоді в околицях безчинствують бандерівці. Їхні напади та вбивства змусили нас сховатися в стінах замку Радзивілла. Банди УПА негайно розпочали систематичну облогу. Товсті стіни та старі оборонні вали виявилися для них неприступними, тому вони вдалися до тактики вичікування та обстрілу нас з кулеметів. Незважаючи на велику кількість населення, наші сили слабкі. У нашому розпорядженні всього кілька десятків гвинтівок і невелика кількість кулеметів. Найбільше нас турбує нестача боєприпасів і продовольства. Останнім часом ситуація стала катастрофічною. Люди голодують уже багато днів. Якщо облога триватиме довше, банди здолають нас голодом... У цій ситуації командування оборони разом зі священиком Вороновичем вирішило відправити нас до Пшебраже з настійним проханням про допомогу. Минулої ночі нам вдалося вибратися з обложеного замку, і ось, після півтораденного маршу, ми дісталися до Пшебраже...»
Це прохання про допомогу поставило мене в надзвичайно скрутне становище. Похід до Олики був нелегким, особливо в цю пору року. До місця призначення нас відділяло понад тридцять кілометрів. Під час маршу нам довелося б двічі перетинати залізничну лінію Ківерці–Рівне та шосе Луцьк–Рівне, яке охороняли угорці. Крім того, позбавивши табір — на кілька десятків годин — основних оборонних сил, я міг наразити населення Пшебраже на величезну небезпеку.
І все ж, незважаючи ні на що, не можна було допустити, щоб мешканці Олики були кинуті на розтерзання бандам.
Вже за кілька днів ми розпочали підготовку. Ми мобілізували двісті п’ятдесят возів, на яких мали перевезти мешканців Олики та їхнє майно. У поході мали взяти участь триста найвідважніших партизанів, озброєних кулеметами. Нас супроводжував також загін із Рафалівки під командуванням Аполінарія Оліви.
Ми вирушили, як я пам’ятаю, тринадцятого січня, пізно ввечері. Погода була безвітряною, але мороз сягав п’ятнадцяти градусів. Дві перешкоди: залізничну лінію Ківерці–Рівне та шосе Луцьк–Рівне ми подолали без труднощів. За кілька днів до походу наші люди повідомили угорцям, що саме цього дня тут проходитиме цивільне населення, яке рятується від банд УПА. Угорці пообіцяли нам, що не чинитимуть перешкод.