Доларгайд ухопив штангу й напружився. Разом із тілом напружився розум. Він відчайдушно намагався думати про Шерманів. Змушував себе уявляти вагу місіс Шерман у своїх руках. Місіс Шерман наступна. Саме вона. Він боровся в темряві з містером Шерманом. Притискав долі, доки від утрати крові Шерманове серце не починало тріпотіти, мов пташка. То було єдине серце, що він чув. Він не чув серця Реби. Не чув.
Страх висотував із нього сили. Він підняв штангу до стегон, проте не зміг зробити ривок до грудей. Думка про Шерманів кружляла навколо з виряченими очима, поки він намагався взяти належне Драконові. Нічого не виходило. Порожня, гола оболонка. Вага гепнулася об підлогу.
– НЕ ПРИЙНЯТНО.
– Місіс…
– ТИ НАВІТЬ НЕ МОЖЕШ ВИМОВИТИ «МІСІС ШЕРМАН». ТИ Й НЕ ЗБИРАВСЯ БРАТИ ШЕРМАНІВ. ТОБІ ПОТРІБНА РЕБА МАККЛЕЙН. ТИ ХОЧЕШ, АБИ ВОНА СТАЛА ТВОЄЮ МАЛЕНЬКОЮ ПОДРУЖКОЮ, ТАК? ХОЧЕШ БУТИ З НЕЮ «ДРУЗЯМИ».
– Ні.
– БРЕШЕШ!
– Ільхи егадоххо.
– ТІЛЬКИ НЕНАДОВГО? РЮМСАЛО ТИ ШПАРОРОТЕ, ХТО Ж ЗАХОЧЕ З ТОБОЮ ДРУЖИТИ? ІДИ СЮДИ. Я ПОКАЖУ ТОБІ, ЩО ТИ Є НАСПРАВДІ.
Доларгайд не поворухнувся.
– Я В ЖИТТІ НЕ БАЧИВ ТАКОЇ БРУДНОЇ, БРИДКОЇ ДИТИНИ. ІДИ СЮДИ.
Він пішов.
– ЗНІМАЙ СПОРТИВНУ КУРТКУ.
Він зняв.
– ПОГЛЯНЬ НА МЕНЕ.
Зі стіні його палив поглядом Дракон.
– ЗНІМИ КІМОНО. ПОГЛЯНЬ У ДЗЕРКАЛО.
Він поглянув. Не міг нічого поробити, не міг відвернути обличчя в цьому пекучому світлі. Помітив, що слиниться.
– ПОГЛЯНЬ НА СЕБЕ. ЗАРАЗ Я ПЕРЕДАМ ОДИН СЮРПРИЗ ДЛЯ ТВОЄЇ МАЛЕНЬКОЇ ПОДРУЖКИ. ЗНІМАЙ ЦЕ ЛАХМІТТЯ.
Біля пояса спортивних штанів руки Доларгайда почали боротися одна з одною. Штани порвалися. Він зривав їх із тіла правицею, тулив дрантя до шкіри лівицею.
Права рука вихопила тканину в тремкої, нерішучої лівої. Доларгайд жбурнув штани в куток і повалився на мату, звиваючись у клубок, мов омар, якого розрізали навпіл живцем. Він обхопив себе руками й застогнав, важко задихав, татуювання виблискувало під безжальним світлом спортивної зали.
– У ЖИТТІ НЕ БАЧИВ ТАКОЇ БРУДНОЇ, БРИДКОЇ ДИТИНИ. ХОДИ ПРИНЕСИ ЇХ.
– ау-у-узя.
– НЕСИ ЇХ.
Він поплентався з кімнати й повернувся з Драконовими щелепами.
– КЛАДИ ЇХ СОБІ В ДОЛОНЮ. ЗВЕДИ ПАЛЬЦІ Й СТИСНИ МОЇ ЗУБИ.
Грудні м’язи Доларгайда напнулися.
– ТИ ЗНАЄШ, ЯК ВОНИ КУСАЮТЬСЯ. ОПУСТИ ПІД ЖИВІТ. ЗАТИСНИ СВОЮ ПЛОТЬ МІЖ ЗУБІВ.
– ні.
– РОБИ, ЩО КАЖУ… ТЕПЕР ДИВИСЯ.
Зуби стиснулися до болю. На груди крапали сльози й слина.
– утляхка.
– ТИ – ПОСЛІД, ЩО ЛИШИВСЯ ПІСЛЯ СТАНОВЛЕННЯ. ТИ ПОСЛІД, І Я НАЗВУ ТВОЄ СПРАВЖНЄ ІМʼЯ. ПИЗДОРОТ. ПОВТОРИ.
– я пиздорот.
Аби вимовити це слово, він затулив ніздрі губою.
– СКОРО Я ОЧИЩУСЯ ВІД ТЕБЕ, – без зусилля промовив Дракон. – ДОБРЕ?
– добре.
– ХТО ЦЬОГО РАЗ БУДЕ НАСТУПНОЮ?
– місіс …ерман.
Доларгайда проштрикнув різкий біль, біль і надзвичайний страх.
– ЗАРАЗ ВІДІРВУ.
– реба. реба. я віддам тобі ребу.
Мова одразу почала кращати.
– НІЧОГО ТИ МЕНІ НЕ ВІДДАСИ. ВОНА Й ТАК МОЯ. ВОНИ ВСІ МОЇ. РЕБА МАККЛЕЙН, ПОТІМ ШЕРМАНИ.
– реба, потім шермани. федерали взнають.
– КОЛИ ЦЯ МИТЬ НАСТАНЕ, Я ПРО ВСЕ ПОДБАЮ. ЧИ ТИ СУМНІВАЄШСЯ?
– ні.
– ХТО ТИ?
– пиздорот.
– МОЖЕШ ВІДКЛАСТИ МОЇ ЗУБИ. ТИ, ЖАЛЮГІДНИЙ ШПАРОРОТИЙ ХИРЯК, ТИ Б УТАЇВ ВІД МЕНЕ СВОЮ ПОДРУЖКУ, ТАК? Я ПОРВУ ЇЇ НА ДРУЗКИ Й ПОВТИРАЮ ТОБІ ШМАТКИ В ОБЛИЧЧЯ. ПОВІШУ ТЕБЕ НА ЇЇ ТОВСТІЙ КИШЦІ, ЯКЩО СТАНЕШ ОПИРАТИСЯ. ТИ ЗНАЄШ, ЩО Я МОЖУ. ПОКЛАДИ НА ШТАНГУ ТРИСТА ФУНТІВ.
Доларгайд додав на штангу диски. До сьогодні він ніколи не піднімав більше ніж 280.
– ПІДНІМАЙ.
Якщо він слабший за Дракона, то Реба помре. Він це знав. Він силувався, доки кімната не почервоніла в його вирячених очах.
– не можу.
– НІ, НЕ МОЖЕШ. АЛЕ Я МОЖУ.
Доларгайд ухопив штангу. Гриф вигнувся, коли він підняв її до грудей. УГОРУ. З легкістю – над головою.
– БУВАЙ, ПИЗДОРОТЕ, – сказав він – гордовитий Дракон, що мерехтів у світлі.
38
Уранці в понеділок Френсіс Доларгайд так і не поїхав на роботу.
Він вирушив із дому вчасно до хвилини, як завжди. Вигляд – бездоганний, кермування точне й виважене. Звернувши на міст через річку Міссурі, він надів темні окуляри й виїхав у ранкове сонце.
На пасажирському сидінні рипів, гойдався портативний холодильник із пінопластовим корпусом. Доларгайд потягнувся рукою й поставив його на підлогу, пам’ятаючи, що треба забрати сухий лід і дістати плівку з…