Товста гілка одразу над головою Ґрема з’єднувалася зі стовбуром під прямим кутом відносно будинку Джекобі. Він підтягнувся й перехилився на інший бік дерева, аби роздивитися її ближче.
Біля щоки виявилася бляшанка з-під газованки, яку хтось встромив у розщілину між гілкою та стовбуром.
– Чудово, – прошепотів Ґрем у кору. – О Господи Ісусе, так. Ану, бляшаночко.
Проте бляшанку могла лишити й дитина.
Він видерся ще вище своїм боком стовбура – небезпечна справа, бо ставати доводилося на дрібні гілочки, – а тоді почав рухатися навколо дерева, доки не побачив під собою той товстий сук.
На горішньому боці гілки хтось зчистив жмуток зовнішньої кори, лишивши латку зеленого внутрішнього шару розміром із гральну карту. По центру зеленого прямокутника Ґрем побачив знак, вирізьблений аж до білої деревини:
Чистий і охайний, зроблений дуже гострим ножем. Тут явно працювала не дитина.
Ґрем сфотографував відмітину, дбайливо налаштовуючи експозицію.
З великої гілки розгортався чудовий вигляд, який навіть устигли поліпшити: з верхнього сука стирчав униз цурпалок невеличкої гілки. Її відрізали секатором, аби розчистити поле зору. Деревні волокна спресувалися, кінчик вийшов пласким.
Ґрем узявся шукати відрізану гілку. Якби вона лежала на землі, то він би її помітив. Он, у нижньому гіллі, коричневе висохле листя серед зелені.
Щоб визначити відстань між січними лезами, експертам у лабораторії знадобляться обидва шматки зрізу. Отже, доведеться повернутися сюди з пилкою. Ґрем зробив кілька знімків цурпалка. І весь цей час він бурмотів собі під ніс.
От що я думаю, хлопче: після того як ти убив кота й підкинув його назад у двір, ти видерся сюди й став чекати. Я думаю, ти стежив за дітьми й гаяв час карбуванням і мріями. Коли настав вечір, ти дивився, як вони походжають повз свої яскраві вікна, бачив, як опустилися штори, виглядав, як у будинку одна за одною згасають лампи. За деякий час ти спустився й пішов до них. Правда? Злізти донизу з такої великої гілки, з ліхтариком і при яскравому місячному сяйві, – не так уже й тяжко.
Тяжко довелося Ґрему. Він просунув в отвір бляшанки пруточок, обережно вийняв її з розсохи й спустився, затискаючи пруток між зубами, коли були потрібні обидві руки.
Повернувшись до багатоквартирного будинку, Ґрем побачив, що на пильному боці його автівки хтось вивів пальцем надпис: «У Левона кака в голові». Судячи з висоти, на якій цей надпис було зроблено, на азбуці зналися навіть наймолодші мешканці цього району.
Ґрем замислився, чи не написали вони чого й на машині Зубного ельфа.
Кілька хвилин він сидів, позираючи вгору на ряди вікон. На перший погляд у будинку було десь із сотню квартир. Імовірно, що хтось таки запам’ятав білого чужинця, який пізньої ночі крутився на паркінгу. Попри те що минув цілий місяць, спробувати було варто. Опитати кожного мешканця, і якнайшвидше – у цьому Ґрему знадобиться допомога поліції Бірмінгема.
Він боровся з бажанням надіслати бляшанку з-під напою безпосередньо Джиммі Прайсу у Вашингтон. А ще йому знадобляться людські ресурси від бірмінгемської поліції. Краще віддати їм усі знахідки. Обсипати бляшанку дактилоскопічним порошком – то вельми просто. А от знайти сліди за кислотою, що міститься в людському поті, – це вже геть інша справа. Прайс із цим упорається й після бірмінгемського порошку, якщо тільки ніхто не замацає бляшанку голими пальцями. Краще віддати її поліції. Він знав, що відділ документалістики ФБР накинеться на те різьблення, мов скажений мангуст. Усім дістануться фотографії, тут ніхто не скаржитиметься.
Він зателефонував до «вбивчого» відділу Бірмінгема вже з будинку Джекобі. Детективи приїхали саме в той момент, коли ріелтор Джієн припрошував потенційних покупців.
11
Ейлін читала статтю в «Народному базікалі» під назвою «Гидь у вашому хлібі!», коли до кафетерію зайшов Доларгайд. Зі свого сендвіча із салатом з тунця вона виїла саму начинку.
Очі Доларгайда за червоними скельцями метнулись униз на першу шпальту «Базікала». На додачу до «Гиді у вашому хлібі!» там були такі заголовки: «Таємне любовне гніздечко Елвіса – ексклюзивні фотки!», «Революційне рішення для хворих на рак!» і на всю ширину шпальти «Ганнібал-канібал допомагає слугам закону – копи йдуть до пекельного виплодка за порадою у справі Зубного ельфа».
Він стояв біля вікна й задумливо розмішував каву, доки не почув, як Ейлін підводиться. Вона спорожнила тацю над смітником і вже збиралася була викинути газету, коли Доларгайд торкнувся її плеча.