Кроуфорд підвищив голос і звернувся до всіх присутніх:
– Якщо він узагалі зателефонує, то розмова буде короткою, тож нам треба бездоганно його розіграти. Вілле, не хочеш іще раз пройтися розпорядком?
– Звісно. Коли дійде до того, як я долучаюся до розмови, то я матиму до вас кілька питань, докторе.
Блум прибув пізніше за інших. Увечері цього ж дня він мав виголосити промову в секції поведінкової психології в Куантіко. Блум відчував запах кордиту від одягу Ґрема.
– Окей, – продовжував Ґрем. – Дзвонить телефон. Ланцюг одразу замикається, й ЕКЦ розпочинає стеження, але генератор тонального сигналу продовжує подавати звук виклику, аби він не дізнався, що ми його вже підчепили. Таким чином виграємо секунд двадцять.
Ґрем указав на техніка:
– Генератор вимикається наприкінці четвертого сигналу, зрозуміло?
– Наприкінці четвертого сигналу, – кивнув технік.
– Далі Беверлі знімає слухавку. Її голос відрізняється від того, що він чув учора. Ніякого пізнавання в інтонаціях. Беверлі говорить знудженим тоном. Він просить мене до телефону. Бев відповідає: «Треба зв’язатися з ним пейджером, ви не зачекаєте?» Ти готова до цього, Бев?
Ґрем вирішив, що фрази краще зайвий раз не повторювати. Аби не відчувалося, що вони завчені.
– Гаразд, для нас лінія відкрита, для нього – ні. Певно, чекатиме він довше, ніж говоритиме.
– Ви ж не хочете вмикати йому музику в режимі очікування? – спитав технік.
– Аж ніяк! – відповів Кроуфорд.
– Ми секунд двадцять тримаємо його на лінії, потім повертається Беверлі й каже: «Містер Ґрем уже йде до телефону, зараз я вас з’єднаю». Тоді слухавку беру я, – Ґрем звернувся до Блума: – Як би ви з ним розмовляли, докторе?
– Він розраховує на скептицизм із твого боку, наче ти не віриш, що це він. Я б говорив увічливо й скептично. Наголосив би на різниці між самозванцями, від яких самі незручності, і контактом із реальною особою, який є надзвичайно важливим. Самозванців легко розпізнати, бо їм бракує можливості зрозуміти, що сталося насправді, тощо. Ти маєш змусити його видати якусь інформацію, яка б підтверджувала його особу, – доктор Блум дивився в підлогу й потирав потилицю. – Ти ще не знаєш, що йому потрібно. Може, він шукає розуміння, може, він зациклився на тобі як на супротивнику й хоче позловтішатися – побачимо. Намагайся відчути його настрій і давай йому те, чого він прагне, тільки поволі. Я не певен, що варто припрошувати його прийти до нас по допомогу, хіба що ти вловиш, що він сам цього хоче. Якщо він параноїк, ти це швидко збагнеш. У такому випадку я б грав на його підозріливості й невдоволеності. Хай пару випустить. Якщо захопиться, то може забути про час. Ось і все, що я можу вам розказати.
Блум поклав руку на плече Ґрема й прошепотів до нього:
– Послухай, я не хотів читати запальну промову чи якесь подібне напутнє лайно. Скеровуй розмову сам, як він стрибатиме від теми до теми. Не зважай на мої поради – роби те, що вважаєш за краще.
Очікування. Півгодини мовчанки – і годі.
– Зателефонує він чи ні, треба вирішити, куди рухатися далі, – сказав Кроуфорд. – Хочеш спробувати варіант із поштовою скринькою?
– Кращого виходу не бачу, – відповів Ґрем.
– Тоді в нас буде дві засідки – у тебе вдома на Флорида-Кіз і біля комірки для кореспонденції.
Задзвонив телефон.
Увімкнувся генератор тонального сигналу. В ЕКЦ розпочалося стеження. Чотири дзвінки. Технік перекинув важіль, і Беверлі підняла слухавку. Сара прислухалася.
– Кабінет спеціального агента Кроуфорда.
Сара похитала головою. Вона пізнала голос – один зі старих товаришів Кроуфорда, що працював у Бюро алкоголю, тютюну й вогнепальної зброї. Беверлі швиденько з ним розпрощалася й скасувала стеження. Кожна жива душа в будівлі ФБР знала, що цю лінію не можна займати.
Кроуфорд знов узявся обговорювати деталі операції з поштовими комірками. Усі були знуджені й водночас напружені. Зайшов Ллойд Бауман – показати, як пари чисел із шифру Лектера збігаються з літерами на сотій сторінці «Радості куховарства» у м’якій обкладинці. Сара роздавала каву в пластикових склянках.
Задзвонив телефон.
Увімкнувся генератор тонального сигналу, і в ЕКЦ розпочалося стеження. Чотири дзвінки. Технік перекинув важіль. Беверлі підняла слухавку.
– Кабінет спеціального агента Кроуфорда.