28
Дощ у Чикаго всю ніч туркотить по маркізі над відкритою могилою Фредді Лаундза.
Грім гримить у важкій голові Вілла Ґрема, поки він вояжує між столом і ліжком, де під подушкою звиваються сни.
Старий будинок понад Сент-Чарльзом опирається вітру, раз у раз протяжливо зітхає крізь шипіння дощу, що б’ється у вікна, крізь гуркотіння грому.
У темряві риплять сходи. Ними спускається містер Доларгайд, у такт крокам шепотить кімоно, очі розчахнуті після нещодавнього сну.
Волосся мокре й дбайливо зачесане. Він щойно почистив нігті. Він рухається плавко й повільно, несе свою зосередженість, мов повну до країв чашу.
Біля проектора – плівка. Дві бобіни. Решта звалені в сміттєвий кошик, потім їх треба спалити. Усього два об’єкти, обрані серед дюжин домашніх відео, які він скопіював на фабриці й приніс додому на співбесіду.
Зручне крісло з відкидною спинкою, таця з сиром і фруктами під рукою – Доларгайд влаштовується до перегляду.
На першій плівці – пікнік на вихідні Четвертого липня. Гарна родина. Троє дітей, товстошиїй батько занурює гладкі пальці в баночку з маринованими овочами. І мати.
Найкраще її можна розгледіти під час гри в софтбол із сусідськими дітьми. Усього п’ятнадцять секунд екранного часу. Вона висувається від другої бази, повертається до пітчера й основної бази, розставляє ноги, готуючись кинутися в потрібний бік, під пуловером гойдаються груди, коли вона нахиляє тулуб уперед. Прикре уривання, поки дитина замахується биткою. Знову жінка, іде назад для теґ-апу. Вона ставить ногу на рятувальну подушку з човна, що править їм за базу, одне стегно вище другого, м’язи на зігнутій нозі напружені.
Знов і знов Доларгайд переглядає кадри з жінкою. Нога на базі, таз нахиляється, під обрізаними джинсами напинаються стегнові м’язи.
Він востаннє зупиняє кадр. Жінка зі своїми дітьми. Вони брудні й утомлені. Обіймаються, собака між їхніми ногами виляє хвостом.
Від страшного удару грому цокає різний кришталь у високій скляній бабусиній шафі. Доларгайд тягнеться по грушу.
Друге відео складається з кількох сегментів. Назва «Новий дім» викладена пенсами на картонці з-під сорочки, що лежить над розбитою свинкою-скарбничкою. Фільм розпочинається з батька, який витягає з землі знак «Продається». Він піднімає його і з ніяковою усмішкою озирається на камеру. Кишені вивернуті.
Довгий, тремтливий кадр матері та трьох дітей на ґанку. Гарний будинок. Зміна плану – басейн. Мале дитя з мокрим, пригладженим волоссям тупотить до трампліна, лишаючи на кахлі вологі відбитки ніг. Над водою гойдаються голови. До дочки гребе маленький собака: вуха загорнуто назад, підборіддя задерте вгору, в очах бовваніють білки.
Мати – теж у воді, вона тримається за драбинку й позирає в камеру. Чорне кучеряве волосся нагадує лиском каракуль, живіт напинається, блищить над купальними трусиками, хвилясті ноги розсуваються під водою, мов ножиці.
Ніч. Невміла зйомка будинку від басейну, у воді відбиваються вогні.
Кадр усередині приміщення, сімейні розваги. Повсюди – коробки й обгортковий матеріал. Стара скриня, яку ще не встигли сховати на горищі.
Мала дочка приміряє бабусин одяг. На голові в неї великий капелюх для пікніків. Батько на дивані. Здається, він трохи напідпитку. Ось батько вимагає собі камеру. Кадр нерівний. Мати стоїть біля дзеркала в тому ж капелюсі.
Навколо неї товчуться діти, хлопчики сміються й смикають старе пір’я. Дівчинка спокійно спостерігає за матір’ю, оцінюючи свою майбутню зовнішність.
Крупний план. Мати розвертається і з грайливою усмішкою позує на камеру, звівши одну руку на потилицю. Вона така принадна. На шиї висить камея.
Доларгайд зупиняє кадр. Відмотує плівку. Знову й знову мати відвертається від дзеркала й усміхається.
Доларгайд неуважливо бере відео з софтбольним матчем і опускає його в сміттєвий кошик.
Виймає з проектора бобіну й дивиться на маркування лабораторії «Ґейтвей»: Боб Шерман, Стар-рут, 7, абонентська скринька 603, Талса, Оклахома.
Ще й недалеко їхати.
Доларгайд тримає фільм в одній долоні й накриває його другою, наче то маленька жива істота, що може спробувати втекти. Здається, плівка б’ється об долоні, мов цвіркун.
Він пригадує смикання, метушню в будинку Лідсів, коли ввімкнулось світло. Перед тим як увімкнути ліхтарі на камері, довелося розбиратися з містером Лідсом.