Ґрем пішов поруч із Венді. Крізь ґрати високого залізного паркану на них витріщався натовп непроханих роззяв.
– Як ви? – спитав Ґрем.
Вони спинились поміж надгробків. Очі у Венді були сухі, погляд поміркований.
– Краще за вас, – відповіла вона. – Напилися вчора, так?
– Ага. За вами хтось наглядає?
– Прислали людей з районного відділку. У клубі посадовили чоловіків у штатському. Бізнес іде вгору. Диваків більше, ніж зазвичай.
– Мені шкода, що вам довелось це пережити. Ви так… Як на мене, ви добре трималися в лікарні. Я в захваті.
Вона кивнула:
– Фредді був затятим. Не варто було йому стрибати вище голови. Дякую, що провели мене до нього в палату.
Вона дивилась удалину, кліпала очима, думала, косметичні тіні кам’яним пилом лежали на її повіках. Обернулася на Ґрема:
– Слухайте, «Базікало» мені заплатить, це ви вже збагнули, так? За інтерв’ю і той кидок на домовину. Не думаю, що Фредді заперечував би.
– Він би розлютився, якби ви проґавили цю нагоду.
– Я теж так подумала. Покидьки, але гроші платять. Вони вмовляли мене сказати, що я вважаю, наче ви навмисне нацькували на Фредді того маніяка. Коли поплескали його на тій фотці. Я не стала цього говорити. Якщо вони надрукують, що я таке казала, то це брехня собача.
Вона вдивлялась у його обличчя, та Ґрем мовчав.
– Може, він вам і не подобався – байдуже. Але якби ви передбачили таку можливість, то все одно б не впустили шансу впіймати Ельфа, правильно?
– Так, Венді, я поставив би його за приманку.
– То ви хоча б щось уже маєте? Люди тільки теревені правлять, та й по всьому.
– Маємо, та небагато. Кілька зачіпок дала лабораторія, ми відстежуємо. Чиста робота, і йому щастить.
– А вам?
– Що мені?
– Вам щастить?
– Час від часу.
– Фредді ніколи не щастило. Він мені сказав, що на цій справі урве собі шмат. Що на нього чекають вигідні пропозиції.
– Певно, так би й було.
– Слухайте, Ґреме, якщо ви, ну, захочете випити, то в мене є.
– Дякую.
– Тільки на вахті не пиячте.
– У жодному разі.
Двоє поліцейських проклали для Венді шлях крізь натовп цікавих за воротами. На одному роззяві була футболка з надписом «Зубний ельф – побачення на одну ніч». Він засвистів услід Венді. Жінка, що стояла біля нього, зарядила йому ляща.
Великий поліцейський втиснувся поруч із Венді в «Датсун 280ZX», і вона виїхала на дорогу. Другий поліцейський поїхав за ними на машині без спецзнаків.
Цього спекотного полудня Чикаго пахло, мов спрацьована сигнальна ракета.
Ґрему було самотньо, і він знав чому. Після похорону часто хочеться сексу – аби докучити смерті.
Вітер торохтів сухими стеблинами похоронних вінків біля його ніг. На одну важку мить він пригадав, як у морському бризі шурхотить пальмове листя. Ґрему дуже хотілось повернутися додому, і він знав, що не повернеться, не зможе повернутись, поки Дракон не помре.
31
Проекційна в «Бедер Кемікал» була маленькою – п’ять рядів складаних стільців із проходом посередині.
Доларгайд запізнився. Він стояв позаду, склавши руки на грудях, поки на екрані виринали сірі карти, кольорові карти й куби, підсвічені різним чином, усі зняті в розмаїтих інфрачервоних емульсіях.
Його присутність занепокоїла Дандріджа, молодика, що керував відділом. На роботі Доларгайд зажив авторитету. Він був визнаним експертом темних кімнат із керівної компанії в сусідстві, і його вважали за перфекціоніста.
Дандрідж уже багато місяців із ним не консультувався – через дріб’язкове суперництво, що почалося після того, як «Ґейтвей» викупив «Бедер Кемікал».
– Ребо, розкажи нам про обробну пасту для зразка номер… вісім, – попросив Дандрідж.
Реба Макклейн сиділа з краю ряду й тримала на колінах канцелярський планшет. Залунав її чистий голос – водячи в півмороку пальцем по планшету, вона окреслила механіку проявлення: реактиви, температуру й час, а також режим зберігання до й після зйомки.
Чутливу до інфрачервоного випромінювання плівку треба обробляти в цілковитій темряві. Реба виконувала всі процедури в темній кімнаті, упорядковувала й визначила численні зразки на дотик, вела поточний облік у темряві. Неважко зрозуміти, чому в «Бедері» її так цінували.
Показ затягнувся, робочий день скінчився.
Реба Макклейн не вставала з місця, поки аудиторія вервечкою тягнулася до виходу. До неї обережно наблизився Доларгайд. Заговорив до неї здалеку, поки в кімнаті ще були інші люди. Він не хотів, аби вона відчула на собі пильну увагу.