— А що Олег?
— Це була його пропозиція.
— Справді? Який гарний хлопець!
Харрі повеселішав. Йому аж кричати захотілося з радощів. Він підморгнув Халворсену, що з усмішкою на все обличчя сидів за столом.
— Ну що, домовилися? — улесливо спитала Ракель.
— Якщо в мене вийде з усім розібратися, то так. Я передзвоню.
— Добре, або можеш зайти до нас на вечерю. Якщо, звісно, буде час. І бажання.
Ці слова Ракель промовила так невимушено, що Харрі відразу зрозумів: вона заготувала їх ще до дзвінка. Його розбирав сміх, голова була легкою, ніби від наркоти, і йому вже хотілося відповісти «так», коли він раптом пригадав її слова за обідом у «Діннері»: «Я знаю, що одним разом справа не кінчиться». Авжеж, вона запрошує його не на вечерю.
«Якщо, звичайно, буде час. І бажання».
Ось воно. На Харрі напала паніка.
— Вибач, Ракеле, у мене дзвінок по іншій лінії. Можеш трохи почекати?
— Звичайно.
Харрі натиснув на білий квадрат кнопки і почув голос Мьоллера.
— Ордер на арешт у нас уже є. Ордер на обшук — буде. Тебе вже чекає Том Волер з двома автомобілями й чотирма озброєними поліцейськими. Сподіваюся, телеграф у тебе в животі працює справно, Харрі.
— Інколи він видає не ту літеру, та це анітрохи не шкодить роботі в цілому. — Харрі мигами показував Халворсену, щоб той хутчіш надягав куртку. — До скорого. — Він поклав слухавку.
Коли вони з Халворсеном уже стояли в ліфті, Харрі раптом згадав про Ракель, яка все ще тримає слухавку в руці і чекає відповіді. Невідомо чому, але Харрі був у цьому впевнений.
ЕПІЗОД 91
Перший по-літньому теплий день змінила прохолода. Поліцейський автомобіль в’їхав у принишклий житловий район. Харрі було не по собі. Не тому, що він спітнів під бронежилетом. Ні, йому не подобалася ця тиша. Харрі дивився на акуратно підстрижені живоплоти, на вікна особняків — ніде анінайменшого руху. Атмосфера вестерну, де героїв очікує засідка.
Спочатку Харрі не хотів надягати бронежилет, але Том Волер — відповідальний за операцію — запропонував йому вибір: або надінеш жилет, або залишишся вдома. На аргумент, що кулі з мерклінівської гвинтівки пробивають стіни так само легко, як гарячий ніж у відомій приказці ріже масло, Волер просто знизав плечима.
Поліцейських автомобілів було два. Другий, у якому сидів Волер, мав їхати вулицею Соґнсвеєн, далі повз Уллевол-Хагебю і прибути до місця з іншого боку, із заходу. Харрі чув по рації голос Волера. Спокійний, впевнений. Запитував місцезнаходження, повторював інструкції і закликав кожного поліцейського робити те, що від нього вимагається.
— Якщо він професіонал, він напевно встановив на воротах сигналізацію. Отже, нам не можна в них заходити. Доведеться лізти через паркан.
Він діловий поліцейський, навіть Харрі змушений це визнати, — було очевидно, що інші поліцейські в машині поважають Волера.
Харрі вказав на червоний дерев’яний будинок:
— Це тут.
— «Альфа», прийом, — сказала жінка на передньому сидінні в рацію. — Ми вас не бачимо.
З рації почувся голос Волера:
— Ми за рогом. Намагайтеся, щоб вас не помітили з будинку, поки не побачите нас. Прийом.
— Пізно, ми вже біля будинку. Прийом.
— Гаразд, залишайтеся поки що в машині, під’їжджаємо. Кінець зв’язку.
Наступної миті друга машина вигулькнула з-за повороту. Проїхавши ще п’ятдесят метрів, перша машина зупинилася, перекривши виїзд з гаража. Друга машина зупинилася просто перед ворітьми.
Вискакуючи з машини, Харрі почув лінивий, приглушений стук тенісного м’яча. Сонце вже сідало за вершини пагорбів, у повітрі запахло свинячими котлетами.
Вже з першої секунди почалася циркова вистава. Двоє поліцейських з автоматами «МП-5» наготові перестрибнули через живопліт і побігли довкола будинку: один — праворуч, другий — ліворуч.
Жінка-поліцейський з машини Харрі залишилася на місці: її завданням було забезпечувати радіозв’язок із центром оповіщення і не підпускати випадкових перехожих. Волер і ще один поліцейський дочекалися, поки двоє перших добіжать до місця, потім закріпили рації на грудях і, високо піднявши вгору табельні пістолети, теж перескочили через огорожу. Харрі з Халворсеном стояли за машиною і спостерігали за тим, що відбувається.
— Як щодо сигаретки? — запитав Харрі жінку-поліцейського.